ЖИВА НАДІЯ?

Помістив об’яву про знахідку в соцмережах. На днях в поштовій скриньці з’явився лист без зворотної адреси:

“Петровичу! Дякую, що не стали шукати автора мого дитячого щоденника. Я тоді захворіла, наслідки хвороби відчуваю досі – перестороги ігнорувати не слід.

На тому тижні братик надибав Вашу об’яву і я прочитала “Сонячний Камінь”. Наступної ночі Камінь дав мені можливість побачити нові “сни..У мене склалось враження, що наслідки втрати щоденника “кимось” проаналізовано і мені пробачене нехтування застереженням. Я зараз намагаюсь зафіксувати в комп’ютері все побачене і відчуте. Схоже, що “когось” влаштовує поширення історичних знань таким шляхом. А “Надійку” з “Вовчиком” цілком влаштовує Ваше ставлення до інформації: не розкриваючи інкогніто джерела дати дітям змогу ознайомитись з історією Батьківщини. Тому ми після запису на диск нової інформації, передамо її Вам.

Вчора вночі мені приснилася прапрабабуся і порадила позбавитися хвороби цілком - шляхом повернення власноручних записів. Сказала запропонувати  Вам потримати Камінь, але себе не називати і навіть обличчя не показувати

Вашу згоду позначте на поштовій скриньці датою, коли Ви зможете бути о 22 годині з моїм зошитом на лавочці під черешнею напроти Ваших вікон.”

Дівчина прийшла у супроводі вівчарки, одягнута в темну куртку з капюшоном, що закривав обличчя. Поздоровкалась майже пошепки, сіла поруч і, отримавши свій зошит, дала невеличку торбиночку. Я вийняв Камінь і майже відразу мене потягнуло до сну. Вмостився зручніше і заплющив очі.

==============

Дивне відчуття роздвоєності , але не таке, яке описувала Надійка. Я-не-я перебираю в пам’яті події, що проходили за моєю участю, аналізую їх, наче пригадую прочитану книгу. Я не бачив і не відчував того, що навколо мого другого “я”, лише інформація про події без моєї конкретної участі в них. Жодної інформації про мене-того-хто-згадує і про оточення.

================

Розбудив телефон – чогось спрацював “брехливий виклик”. Дівчина сховала Камінь, побажала здоров’я ї зникла за рогом будинку у супроводі пса.

==================

Сон для мене був дуже довгим та інформативним, хоч телефон розбудив мене хвилин через пять – точний час бесіди я не фіксував, аде з моменту появи «Надії» до її зникнення за кутом пройшло  десять хвилин.. ІнформацІя мого сну по містичності перекриває записи знайденого щоденника.

Зараз я зрозумів переданні дідом Надії попередження не розповідати про сни лікарям. Я не медик,  але про шизофренію чув – залікувати можуть тільки так… Полученная информация требует осмысления, уж больно невероятно выглядит. А доказів – як в книгах фантастики: тільки теорії вірогідного розвитку земної цивілізації….

Задачка для людини, яка «не помацає – не повірить», яким себе вважав я…