5

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже, -
Тебе, квіточку зів'ялу,
Залишить байдуже!..
Леся Українка «Конвалія»

"Із нещодавніх пір мені боляче дивитись на сонце. Воно таке близьке, але й водночас таке недосяжне. Воно нагадує його, дорогий Щоденнику. Моє сонце мене обпекло...

Дощ. Це моя стихія. Проходячи вулицею, підставляю лице величезним краплинам - отримую кайф. Вони розбиваються, як і я. Розлітаються на бризги, повторюючи мій сценарій.

На моєму обличчі давно немає щирої посмішки. Я порожня. Чи можливо віднайти себе?

Любий Щоденнику, ти вже все зрозумів. Мій Ангел покинув мене... Вічні запитання: що? як? де? коли? чому? На останнє він частково дав відповідь. Виною цьому не я, а... його "захоплення".

Головне, Мій Ангел залишив надію. Крапку змінив на кому. І я чекатиму. Вогонь надії жеврітиме в моєму серці. Мій Ангел часто повторював мені, що я вірна. Ну що ж, настав час перевірити це. Наша любов витримає всі перепони на шляху до щастя.

Заплющую очі - бачу його. Закриваю вуха - чую його голос-баритон. Постійно в моїх думках, завжди в моїх молитвах...

Дорогий Щоденнику, тієї ночі, коли Мій Ангел заносив на руках сестричку до її кімнати, збірник поезій Лесі Українки випав з моїх рук. Сторінки відкрились на ось таких рядках із «Лісової пісні»:

Кохання - як вода, - плавке і бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Де пал - воно кипить, а стріне холод -
стає мов камінь. От м о є кохання!

Леся Українка - еталон боротьби за те, у що вірить. Візьму до прикладу «Давню весну». Поетеса пригнічена, адже гадала: "Весна для всіх настала, дарунки всім несе вона, ясна, для мене тільки дару не придбала, мене забула радісна весна". А що ж означає ця пора року для всього живого? Оновлення. Усе починається знову.

Далі Леся змінює свою думку: "Ні, не забула! У вікно до мене заглянули від яблуні гілки, замиготіло листячко зелене, посипались білесенькі квітки". Можливо, варто насолодитися тим, що ти маєш? Тим, що можеш отримати зараз? Тим, що простягає до тебе свої долоні?

Любов ніколи не проходить. Вона вічна, як і Бог, який створив Всесвіт, турбуючись про все. Вірю: прийде час, і я повстану з попелу, немов той фенікс. Ми будемо щасливі. Потрібно лише чекати, вірити і сподіватися. І тоді прийде світанок..."