9 (Кінець)

Саме зараз Ліза сидить на борту літака, який прямує до Греції. Її запросили на відкриття одного грецького готелю . Його власники мали намір по-особливому облаштувати окремі номери ,тому і покликали представників двох неординарних українських дизайнерських компаній ,щоб обрати одну з них для співпраці. Ну і  ,звичайно, представник із іншої компанії теж зараз летить з Лізою до Греції. І дівчина навіть не здивувалася ,коли дізналась ,що це Денис Сергійович. Його кредо – не давати їй спокою. Ну це не важливо. Головне запропонувати кращу їдею грецьким готельєрам, щоб саме компанія «Arrow» отримала цей чудовий шанс просунутися вище. 

Переліт дівчина перенесла нормально ,але все ж хотіла  трішки відпочити в розкішних апартаментах ,які їй надав готель. Ліза дивувалася тому ,як чудово були облаштовані кімнати. Домінували білі кольори ,що одразу навіювали спокій. Все тут гармонійно доповнювало одне одного і дівчина навіть здивувалася ,нащо її покликали так далеко, адже дизайнери ,які працювали над цими номерами просто чудово впоралися. Але це пусте. Тут дівчина може ще й набратися чималого досвіду. 

Поки Ліза ніжилася на величезному ліжку і дивилася на прекрасні грецькі пейзажі через панорамне вікно, у двері номера хтось постукав.  
Дівчина скочила з ліжка і відчинила двері . На порозі стояв ошатно вбраний хлопець, працівник . Від нього Ліза дізналася , що офіційне відкриття готелю відбудеться сьогодні ввечері ,тому власники хотіли б бачити її там. Ввечері вони і зможуть обговорити деякі деталі можливої співпраці.  

Дівчина попросила хлопця передати ,що вона обов’язково буде на відкритті. Ліза готувалася до цього ,тому одразу привезла із собою вечірню сукню.  Прибиратися зараз було ще зарано і дівчина захотіла прогулятися місцевістю, не щодня ж вона буває в Греції. Ліза завжди хотіла відвідати багато країн. Минулого літа вона була в Китаї ,щоб черпнути багато цікавих ідей для своєї роботи, це їй ,до речі , допомогло і вона облаштувала чудовий ресторанчик азіатської кухні. От і Греція  є чудовою можливістю відкрити для себе щось нове.  

Готель стояв на зеленому пагорбі , засадженому з усіх боків якимись дивними деревами, Ліза не бачила таких в Україні. Та найбільше враження на дівчину справив краєвид ,що відкривався з пагорба. Безмежне синє море вабило своєю красою. Навіть складно було зрозуміти де воно закінчується і де починається небо. В цій країні навіть сонце для Лізи здавалося інакшим , якимось палючим і яскравим.  

Дівчина стояла на оглядовому майданчику і вже годину дивилася на море та білі парусники, що швидко провливали водами ,ніби комашки. В цей момент вона задумалася про минуле і про те, чого вже ніколи не буде. Вона б безмежно хотіла ,якби саме зараз поряд стояв Андрій і тримав її за руку. Якби це була їхня спільна романтична поїздка. Але ж цьому ніколи не статися. І їй лише залишається думати ,що було б якби... 

Ліза повернулася в свій номер і почала підготовку до вечора: зробила макіяж , накрутила своє густе довге волосся в локони і покрила лаком. Одягнула свою темно синю сукню без брительок і з вирізом на нозі, а також взула такого ж кольору туфлі на високих каблуках.  

Захід помалу розпочинався. Ліза відчувала себе трішки незручно серед маси людей, які розмовляють незрозумілою їй мові. Добре ,що хоч персонал володіє англійською. Офіціанти підходили до кожного гостя в залі і пропонували напої. Ліза взяла келих шампанського з підносу офіціанта. Взагалі дівчина рідко п’є ,але сьогодні їй це необхідно , щоб розслабитися.  

Словом , вечір тягнувся дуже довго. Жінка і чоловік ,власники готелю , підходили до кожного з гостей , розмовляли з ними, пригощали випивкою. До Лізи та Дениса Сергійовича черга так і не доходила і їм виокремили ділову зустріч на завтра. Ліза ,звичайно, засмутилась ,але Дениса Сергійовича це ніяк не хвилювало.  

Коли дівчині набридла ця чужа обстановка ,вона вирішила прогулятися і подихати вечірнім морським повітрям. На вулиці майже стемніло , але навколо горіли ліхтарі ,тому складалося   враження ,що це день. Ліза спустилася аж до самого моря , обходити пагорб було доволі довго ,але це того варте. Море причаровувало дівчину , саме зараз ,коли під її босими ногами плескалась морська водичка, вона відчувала заспокоєння душі. Погода сьогодні просто прекрасна ,бо Ліза не бачила жодної хвильки на морі і від цього воно здавалося їй шовковистою доріжкою,  пройдучи якою ,вона потрапить в те місце ,де б хотіла бути.  

У цей момент Ліза зовсім не сподівалася , що її спокій так нахабно можуть порушити. І кому як не Денису Сергійовичу це до снаги. Він знайшов її і  тут. Вдень було занадто ризиковано діяти ,тому вечір став для нього хорошим часом для поновлення своїх планів щодо підкорення Лізи.  

Він підійшов до дівчини раптово і взяв її за талію. Вона ж була повністю розслаблена і не очікувала такого, тому перелякано відскочила і ледь не впала у воду ,заплутавшись у своїй сукні.  

-Що ви робите? -сердито запитала дівчина.  

-Та не брикайся, лялечко! Я дам тобі все ,що ти тільки попросиш. Підійди!- заговорив Денис Сергійович . 

-Ви з глузду з’їхали? Що ви робите? Я вже вам сотню разів говорила ,що не збираюся бути Вашою. І на цьому крапка. Підіть проспіться , ви п’яний,- сказала Ліза і швидко попрямувала подалі звідси. Їй зовсім не хотілося проблем.  

Чоловіку не сподобалася така поведінка дівчини, він підбіг до неї ,схопив за руку і повалив на пісок. Ліза пручалася і кричала , а він і не збирався її відпускати. Ліза згребла долонею пісок і кинула йому у обличчя. Той почав лаятися і протирати очі. В цей момент дівчина піднялася і намагалася втекти ,але заплуталася в сукні і впала. Та чоловік вже був близько, Ліза від страху напружилася і закрила обличчя руками, не  маючи часу на втечу. Натомість почула якісь дивні звуки , відкрила очі і побачила поряд Дениса Сергійовича, який лежав ,вирублений з одного удару. Над ним стояв якийсь високий чоловік і розминав кисть.