8

Минуло три роки

Кажуть, люди не можуть жити з розбитим серцем. Чому ж ? Це можливо , складно,але можливо. Але це не життя , це й існуванням не назвеш. Бо хіба може людина бути повноцінною ,коли немає частинки власної душі. 

Так і Ліза всі ці довгі три роки страждала від неповноцінності. Вона зовсім нічого не забула і пам’ятатиме довіку. А особливо, дівчина не забуде  ,як три роки тому Ганна Петрівна всіма можливими способами не дала Лізі можливості полетіти і попрощатися з Андрієм, якого ховали в тій країні ,де він загинув, бо так веліло керівництво. Цього дівчина ніколи не пробачить Андрієвій мамі ,яка ще й після того неодноразово псувала псувала життя. З цією жінкою  вона всім серцем бажала поквитатися. 

Та Ліза подорослішала , тепер їй двадцять два і вона вже навіть змогла реалізувати себе і довести всім чого варта. Дівчина стала  успішною  і загартувала свій характер.  Хто ще три роки тому знав Лізу як милу, наївну і піддатливу дівчинку , тепер бачили в ній неприступну, вимогливу  і наполегливу бізнес-леді.  

Писати картини дівчина розлюбила, мистецтво для неї втратило значення. Навіть Академію мистецтв вона закінчувала в заочній формі, бо не мала жодного бажання ходити на заняття. А все тому ,що втратила своє натхнення , кохання всього свого життя, Андрія. Тепер у її серці було дві рани. Перша від втрати батьків ,а друга – коханого.  

І всі довкола думали ,що Ліза вже про все забула і почала нову сторінку життя. Та ні. Вона  ще досі носить подаровану Андрієм каблучку. Просто їй хочеться хоча б не забувати найкращі моменти з коханим. Свій трирічний біль вона намагалася  ховати за посмішкою ,яка за неї говорила: «Я в нормі». Та щойно дівчина переступала поріг свого порожнього дому , сльози душили її і тоді вже нічого не було в нормі. Та й хіба може? 

Весь цей час Лізі допомагав Макар. Спершу і йому було складно розриватися між тим ,кому допомагати : подрузі чи дівчині ,яка йому подобається, тобто Саші. Та невдовзі Саша обірвала будь-які зв’язки як і з Макаром ,так і з Лізою. І тоді дівчині довелося допомагати саме йому впоратися з розставанням. 

А півтора року тому друзі відкрили дизайнерську компанію. З грішми допомогли батьки Макара і тьотя Лізи . Також не обійшлося без кредитів , які їм вдалося погасити повністю через пів року. Справи пішли вгору. Послугами компанії «Arrow» почали активно цікавитися великі мережі ресторанів та готелів. Ліза завалила себе роботою та їй це подобалося та  ще й відволікало від різних думок.  

Разом з успіхом у Лізи також з’явилися і вороги. Здавалося б, звідки у невеликої дизайнерської компанії такі проблеми? Все просто : директору однієї з конкуруючих фірм припала до душі Ліза. Він намагався якимось чином привернути її увагу ,але спроби були невдалими. Якось  під приводом ділової розмови він запросив її у ресторан та ще й забронював окрему кімнату. Там він намагався приставати до дівчини , на що отримав грубу відмову і ляпаса. Звичайно ж , чоловіча гордість не може дозволити такого ставлення до себе , тому з того часу він ,Денис Сергійович,  не втрачає можливості зробити їй якусь капость, іноді вдаючись до жорстоких бандитських прийомчиків. Хоча ще досі прямо каже Лізі , що має намір все-таки отримати її.  

Тож бути успішною і красивою дівчиною не завжди добре. Та Ліза з цього приводу не переймається ,бо може постояти за себе , життя її вже навчило витримувати тиск. 

Єдиною людиною, з якою дівчина може відкрити свою душу, залишилася її тьотя. Вона була тією , хто пройшов з нею всі найскладніші етапи її життя – від загибелі батьків і до сьогодні. За це Ліза їй безмежно вдячна і за кожної зручної нагоди про це каже. 

Тож можна сказати ,що дівчина влаштувала своє життя , і тепер вона живе лише сьогоднішнім днем ,не складає плани на майбутнє ,але знає напевно ,що більше ніколи в житті вона нікого не покохає , бо її єдиним першим і останнім коханням залишився Андрій. І цю любов Ліза хоче пронести в серці через все життя.