5

З радісними вигуками з будинку Лізу і Андрія зустріла Саша . Шось шепнула своєму брату на вухо ,а потім почала обіймати подругу. Ліза в свою чергу теж не приховувала радості від зустрічі. 

Сходами в цей момент спустилася красива русява гарно вбрана жінка. Дівчина одразу зрозуміла ,що це їхня мама. Та привітністю від неї не віяло. Навіть на Лізине привітання вона нічого не відповіла. 

Всі розмістилися у вітальні на диванах. І почався просто-таки допит. 

-То як ти кажеш тебе звуть? Ліза?-запитала Ганна Петрівна( як повідомила дівчину Саша). 

-Так, я Ліза. 

-Наче кішку звати,-навмисне сказала вголос жінка. 

Ліза відчула як напружився Андрій, і як стиснувся його кулак.  

-Чим займаються твої батьки?- Ганна Петрівна продовжила розмову, але в її голосі чулися нотки невдоволення. 

-Мої батьки загинули,-відповіла дівчина. 

-Прикро,- протягнула жінка,-Прикро ,що вони не бачать ,як їхня дочка вирішила вдало влаштувати собі життя, закохавши в себе багатого хлопця. 

-Мамо, ти чуєш себе? Як ти можеш таке казати?-не стримався Андрій і різко схопився з місця. Ліза намагалася вгамувати гонор коханого. 

-А хіба я не маю рацію?-ухмильнулась жінка. 

-Я дійсно кохаю вашого сину і не маю нічого подібного і в думках. А про те , з якої Андрій родини, я дізналася тільки зараз,- відповіла Ліза. 

-Дівчинко ,ти мене не обдуриш. Гадаєш, що таким як ти сиріткам світ впаде до ніг? Помиляєшся,- з неприхованою неприязню говорила жінка. 

-Це остання крапля. Тепер ми будемо говорити інакше,- не стримався Андрій. Він кивнув Саші ,щоб та відвела Лізу. 

Вже на вулиці сльози у дівчини полилися рікою. Її просто обурила таке ставлення Ганни Петрівни до неї. Хіба кожна дівчина полює за грішми? І чому ,коли ти сирота ,всі думають ,що тобі потрібні жалощі? Дівчина не розуміла ,чому батькам іноді так складно підтримати своїх дітей і схвалити їх вибір. 

Саша весь цей час обіймала і утішала Лізу. Говорила ,що все минеться, що її мама сильно опікає своїх дітей,часто занадто жорстоко. Вона запевняла ,що скоро мама схвалить вибір Андрія і все буде добре. Та чомусь Ліза в це не вірила. 

Через певний час з будинку вийшов Андрій , він був розлючений ,але побачивши засмучену кохану трішки вгамувався ,взяв її за руку і повів до машини. Перед тим ,як посадити її у авто ,міцно обійняв і пообіцяв ,що нікому не дозволить ображати її ,а того ,хто змусить знову її плакати , покарає.  

Всю дорогу Ліза і Андрій мовчали. Обоє не мали що сказати. Хлопець привіз кохану у свою квартиру, бо вирішив не повертати її засмученою тьоті. Ліза не хотіла спершу заходити, бо її ще досі турбували слова його мами. Але дівчина пригадала ,що вона кохає Андрія,а все решта її не має хвилювати. 

Хлопець приготував смачну вечерю, чим трішки  утішив свою кохану. Потім зручно усадив її на дивані перед телевізором і приніс дві коробочки морозива. Йому добре відомо ,що морозиво підіймає Лізі настрій. Але цього разу вона нехотя помалу брала ложку до рота. Андрій спостерігав за її задуманими очими ,що дивилися кудись в пустоту.  

-Можна мені спробувати твоє морозиво?-раптом сказав він. 

-Що ? А так ,- ніби отямилась дівчина і простягнула хлопцю ложку з десертом. 

-Я маю кращий спосіб,- сказав Андрій і торкнувся своїми губами до її. Дівчина широко відкрила очі від несподіванки. 

-Ммм, полуниця,-сказав хлопець, відхилившись від губ дівчини.  

Ліза хотіла щось сказати ,але Андрій легенько накрив її рот пальцями ,а потім  пристрасно поцілував , що у дівчини серце  забилось так сильно, що ледь не вискочило із грудей. 

Решту вечора закохані провели лежачи на ліжку в обіймах один одного. Андрій грався із пасмом Лізиного волосся і вдихав його п’янкий аромат. Ліза вже ні про що не переймалася, їй було добре поруч з коханим. Цього вечора вони навіть заговорили про майбутнє спільне сімейне життя. Уявляли як у домі бігатимуть точні маленькі копії Андрія і Лізи. Закохані розписали своє життя до дрібниць і вирішили ,що житимуть довго і щасливо та помруть згорбленими старенькими в один день. Та якби ж вони тоді знали ,що для них готує доля.  

Наступного дня Ліза повернулася до дому ,до тьоті. Та ,звичайно, питала ,чому дівчина не приїхала до дому ше вчора, але пригадала ,що одзначає бути молодою, і зрозуміла племінницю. 

З початком тижня Ліза повернулася на навчання. Кінець листопада давав про себе знати прохолодною погодою і дощами. В ці дні дівчина почувала особливий сум і одночасно черпала ідеї для своїх картин. Останнім часом вона стала писати частіше і більшою мірою завдячувала цим Андрію, який надихав її. Лізі навіть вдалося умовити його попозувати для її картини. І цим полотном вона дорожить найбільше . Виявляється Андрію так личить військова форма, що дівчина задумалася над тим, чи не чіпляються до нього інші дівчата. Від цих думок у романтичній душі дівчини прокидалася дика пантера, яка за своє перегризе горло кожному. 

Навчання Ліза не пропускала , старалася бути кращою і вдосконалювати свої навички. Андрій в усьому підтримував кохану, вислуховував всі її розповіді. Та сам про свою роботу майже не розповідав ,бо не хотів ,щоб Ліза хвилювалася. Та дівчина й сама знала ,що кожного разу ,йдучи на завдання ,Андрій може не повернутися . Знала ,але мовчала . І кожного разу ,коли він приходив до неї живий і неушкоджений , з полегшенням видихала і позбувалася всіх поганих домислів.