Сонячна книга

Розділ 1.

В душі туманна злива,
Кортеж не прощених думок...
Як незабудка в полі,
так думка знову починає свій політ.
У вихорі примхливості й страждання,
пережили ми - кам’яний цей вік.
І знову ти - моє нездійснене бажання,
кохання із минулого:
«Таке ще перше, але зовсім не останнє...».
Примхлива ніч - дарує спомин,
і відголоссям рветься із душі,
шматочком недосказаних слів,
дощем - невиплаканих сліз.
Така оманлива любов,
такий нестримний - він,
така забута - вона...

Антоніна Щітко

Подобається

#2361 в Різне
#582 в Поезія

У тексті є: кохання, зустріч, душа

Відредаговано: 14.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись