Сонячна книга

Розділ 1.

Намистом капали і розливались сльози
Любов втікала знову у забуття.
Гранітом золотих рапсодій,
Барвисто поринали в почуття,
По-новому відкриті закохані серця.
Довіра, то є все, і їй нема ціни
Сьогодні- ти, а завтра вже й тебе
І це нікого з нас не омине,
Тебе й мене, мене й тебе...
У цьому вірші, - немає філософської мети,
А просто хочеться до всіх це донести...
Не довіряйте тим, хто просто «світить в очі»
А довіряйте тим, з ким сяєте вже ВИ.

Антоніна Щітко

Подобається

#2362 в Різне
#582 в Поезія

У тексті є: кохання, зустріч, душа

Відредаговано: 14.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись