Сонячна книга

Розділ 1.

Вихор турбот переносить в дитинство.
В тиху, омріяну пору...
Розносить метушню у сні й наяву
Дитячий омріяний подих.
Коли замість тебе вирішує мама,
Турботи всі на себе візьме тато.
Бабусі рідненько, обнімуть, пригорнуть
Й шкільними буднями ти
віднесешся далеко
Так, як лелеки несуться від нас...
У краї, де їх не спинять наші смереки...
Дідусь привітає і скаже,
Дарма, хвилюєшся онучко
Через пустощі, це ще не та пора...
Як шкода, що думка про правду
Приходить з роками.
Коли вже не в школі ти.

Антоніна Щітко

Подобається

#1617 в Різне
#369 в Поезія

У тексті є: кохання, зустріч, душа

Відредаговано: 14.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись