Сонячна книга
Розділ 1. #Сонячні вірші. Продовження
Як дивно знову бути тою,
Якою я була раніше...
Дивитися на все очима,
Не такими, якими вони були
ще тої, важкої весни.
Які забули проблиски чуми.
Пройшли роки
І ніби смуток відійшов
І на душі немає вже й рубців
Лиш де коли проноситься поволі
Біль, втрата, смуток...
Прощати важко, це потрібно вміти,
Забути відчай той,
Який ганебно бив колись,
І по живому рану, різали
Й від болю не хотілося нічого
Окрім спокою
Затишшя вже не бою.
Важко голіруч протистояти всьому
Нарешті бачити просвіту
та бачити свою любов до світу.
Як важко згадувати час
Коли я догорала раз у раз
Але я вірили, що це не буде так...
Я знову стану - Я
Не буду більше кимось,
Не буду вигідною комусь
Почну любити вже нарешті
Не всі, а саме СЕБЕ...
Нехай всі скажуть, самозакохана,
Нехай осміюють,
Говорять за плечима,
Що з неї буде?
Хто вона така?
Я та яка, потрібно
Я та якою хочу бути
І вірна лиш собі, та своїй долі...
Пишу лиш #Сонячні_вірші
Така вже я вродидась, такою хочу бути.
Життя одне, його шаную,
Для нього, ним, від сьогодні дорожу
І тільки щастя
Щастя, для себе та родини я прошу.
Відредаговано: 14.01.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
