Розділ 52 Імпровізація

 Соня розплющіла очі. Вона як і раніше була в своїй кімнаті. 

- Може наснилося - сама до себе проговорила дівчина. Захотіла піднятися , але не зуміла. Підняла голову, руки зв'язані рушниками.

- Прокинулася. - почула вона голос.

 Повернувши голову , побачила свою подругу, зі склянкою в руках. 

- Ти це чого?

 Ліза обвела зв'язану подругу поглядом. Печально посміхнувшись , дівчина сказала:

- Зараз вбивати тебе буду.

- Е...ти ... ЗА ЩО?!!

- Так вже склалося. Ти не білйся - вона взяла жменю якихось таблетків- Офіційна версія буде такою - ти ,вся така засмучена, на місцевій дискотеці накидалася різної гидоти.

 Ліза , з таблетками та водою, нахилилася. Соня зрозумівши що подруга не жартує, засіпалася , намагаючись звільнитися з пут. Марно. Ноги і руки були міцно зв'язані.

- ЗА ЩО?!!!

- За що ? За що? Так склалося.

- Що на тебе найшло?

- Питання можна?

- Ну - зв'язана сіпнулася - Відмовити тобі не зможу.

- Чого тебе не влаштувало зізнання батька? Убив і сам загинув. Що не так? 

- Він не знав , що двері з таємного ходу не можна відкрити з середини.

- Хоча б зайшов , хоча б раз поцікавився що там до чого. 

- А ти...ти ...- страшна думка визріла в голові.

- Убила тітоньку - завершила Ліза.

 Ні тіні жалю , сумніву , чи тим паче розкаяння на кам'яному обличчі. 

- Чому?

- Чому? Чому? От тобі не все одно?

- Не хочу помирати дурепою.

  Ліза призадумалася. 

- Добре - вмостилася на краю ліжка - Задовільню твою цікавість. Проникнувши в кімнату брата, я відчинила двері таємного проходу...

- А Данька отже спав?- Соня сама здивувалася , звідки у неї взялися сили на іронію.

 Смішок пролунавший від застившого як гранітна стаю обличчя , змусив втиснутися в ліжко. 

- Він надзвичайно міцно спить. Побічна дія, від тієї гидоти, яку в залі ковта. Мотив він - так само ,з кам'яним обличчям , продовжила Ліза - свобода нервовий смішок.

- Що так дивишся? Це ти у нас , несчасна сирітка, яку тітонька балувала.  Мені ж так не пощастило. Батько програв всі гроші, які були відкладені на моє навчання.  Довелося просити в тітоньки. 

- Але ж оплатила.

- Ага- Ліза тяжко зітхнула - На медика ,хоча я на юридичний хотіла, щоб було , кому з нею сидіти. Її ж слова я тобі оплачу освіт , але будеш при мені. 

- Так може це взагалі, жартома було сказано.

- Тітонька , горіти їй в пеклі, жартувати не любила. Знаєш чого вона не любила більше чим жартувати? 

 Соня похитала головою. 

- Коли їй відмовляють. Після цього ,її стараннями , я на бюджет не вступила. Але більше того , вона на Дані почала відриватися. Хочеш вір , хочеш ні, але акторство то виключно його заслуга. А потім , коли я погодилася , благодійницею організувала пару ролей. 

- Я пам'ятаю - вставила Соня - Твій батько злий ...

- Він сам винен у своїх бідах - перебила Ліза- Грати було нічого. 

- Але чому?

 Подруга похитала головою.

-  Розчаровуєш. Ми з тобою, обидві випускниці. В тебе все життя по переду , а мені гнити за живо зі старою стервою.

- Але мене за що? Я ж могла з Данею...

- Знаєш чого ні?

 Соня похитала головою.

- Я залізла в його паспорт. Це ж треба було, навіть від мене шлюб приховав. Ну все. Наговорилися - дівчина нахилилася - Тепер і помирати можна.

- Знаєш чого в тебе нічого не вийде? 

- Бо тканина тягнеться. 

 Звільнивши руки , Соня схопила Ліза за голову. Ривком повалила убивцю , і била , била, била головою об стіну, до поки кривавий фонтанчик не вдарив в голову.

Кривавий фінал цієї книги. Але історія не завершена.