- Соня - лунало звідкись далеко - Прокинься. Та прокиньтесь ви дівки.
Чиїсь руки , трясли дівчину за плече. Продерши очі , вона побачила Марту, що трясла її з Лізою.
Вчора однією пляшкою справа не обмежилася. Розчаровані в хлопцеві дівчата , накидалися добряче. Полягавши спати , прямо на кухні.
Соню знудило від випитого , і вона ривком нахилилася над раковиною.
- Мда дівки. - дивлячись на срач на кухні, сказала Марта- З чого хоча б налися?
- А ти ніби не знаєш? - витерши губи рукою , запитала дівчина.
- Їй по ночах не до того - подала голос подруга.
- Ну хоча б в когось життя налагодилося.
Жінка знічковіла.
- Знаєте що ... - видавила вона з себе - мені...мені готувати треба. Так що , киш звідси.
Два дівочих тіла, так сяк прийшовших до тями , попленталися у кімнату. Ледь доповзи до ліжка, Соня впала і заснула.
Прийшла до тями , вже після обіду. Зайшла в ванну. Подивившись в зеркало , констатувала що виглядає вона так само як і відчуває себе. Так собі.
Контрастний душ, дещо підправив стан. Гаряча вода змила розчарування ночи, а холодна надала сил і бадьорості.
Взявши телефон, набрала Марта.
- Прокинулася. - пролунало з слухавки. - Спускайся. Розігрію гаряче.
- Я не хочу нікого бачити...
- Та ви обідві змовитися. Добре. За принесу.
Поклавши слухавку , дівчина почула стук в двері.
- Для Марти занадто швидко. Може Ліза прийшла.
Відчинила двері. В цей же момент, сильні руки обхопили талію, і ривком підтягнули до себе. Мимолітний крик , було зупинено палким поцілунком.
- Чого ти не з жінкою ? - запитала Соня Даню , вже розстібаючи його штани.
- Перевага вільного шлюбу. - відповів хлопець, відкидаючи в бік рушник.
А дещо все-таки є в цьому вільному шлюбі;-)