Розмова з Аллою , дещо заспокоїла Соню. Хоча і жити в постійному страху вона не збиралася.Відійшовши від всіх , дівчина дістала телефон.
- Соня - відповіли фактично відразу. - Я не зміг бути присутнім на похованні. У мене багато справ.
- Нічого Едуар Едуаржович. Я якраз і телефоную , аби дізнатися про справи.
-Ну а що я зараз можу сказати?
- Ну хоча б якісь результати росслідування є?
- Та які результати ? В мене люди , тільки з потягу.
- Тобто до росслідування приступили.
- Ну це сильно сказано. Але так.
- Добре. Тримайте мене в курсі.
- Ясна річ.
Наступний був дзвінок , був до служниці.
- Алло.
- Слухай Марто, підготуй ще одну кімнату. Поряд з Данинею. Наша гостя залишається в домі.
- Добре.
Поклавши телефон до кишені, побачила як хтось ховався в дверях. Зробила крок в перед, і їй на зустріч вийшла Ліза.
- Ти що тут робиш?
- Це ти що накоїла? Ти що , Алку лишити хочеш?
- А ви що , з нею знайомі?
- Ще чого? Ця стерва , кинула брата. Його серце розтоптала. Він чого , по дівках ,з ліжка в ліжко скаче. Все її забути не може. Та й образа , на те що його кинули , своє додає.
Щирою не приязню. Яка ризикувала ось ось перейти в ненависть. Змусила Соню визнати акторський талант за подружжям.
Її прямо поривало розповісти подрузі , що все не зовсім так, точніше взагалі не так , як їй уявляється. Але таємниця була не її.
- Слухай Лізо , твій брат уже дорослий хлопчик. Годі його опікати. Він сам розбереться , зі своїми стосунками.
- Як скажеш. - процідила крізь зуби Ліза,ідучи в зал.
Ось так Соня визнала акторський талант подружжя. А з подругою здається посварилася? Що думаєте?