Розділ 44 Свіжий погляд

 Поминки провели в закладі за містом , біля невеликого ставка. Тотальне мовчання , в окремому кабінеті, давило і душило. Соня не витримала , і вийшла на терасу.

- Зачекай - пролунало їй в слід. 

 Обернувшись, побачила Аллу. 

- Нам би поговорити треба.

- Ну.

- Не нукай , не запрягала. Що відбувається? 

- Ти про що зараз?

- Дурненькою не прикидайся. Ти на нас , як прокурор на підсудних дивилася .

 Нерви не витримали, і Соня звалилася істеричним реготом. Алла відійшла, не приховано здивована реакцією.

- Ти чого це ?

- Та так - коли припадок завершився , відмахнулася Соня - Нічого. 

- Нічого собі нічого.  Що відбувається? Я нічого не розумію.

 Дівчина роздумувала. Від думок , коли фантазія змальовує то Олександра її душачу, то Даню скидуючого її з сходів , то Лізу яка ріже її ножем дах зносило. І поділитися нізким 

- Чого так на мене дивишся? 

- Думаю. Ти людина нова, і мотиву мені щось заподіяти не маєш.

- Ну ...- зам'ялася Алла - Мотив , дещо перекачаний , в мене є.

- А в мене особливо вибору не має.

 І Соня виклала все. І  про убивство тітоньки, і про свої підозри стосовно всіх. А завершила наступним:

- У мене вже мізки плавляться. Я не знаю від кого , і коли прилетить. 

- Ситуація - Алла обіперлася об перило - Але , я тобі свіжим поглядом скажу - найблищим часом , тобі переживати немає чого.

- Тобто як так переживати немає чого!!!- не витримала Соня- Та мене убити можуть кожної хвилини!!!

- По перше - не кричи так. По друге - ніхто тебе вбивати , ну найближчим часом , не буде. 

- Утішила. До речі - а чого?

 Алла зітхнула:

- Тільки-но тітку поховали. Два убивства , в одній відомій сім'ї, за короткий час , приверне за багато уваги. У випадку чого , будуть займатися не провінційні копи, а людей по серйозніше пришлють. 

- Дякую - Соня поклонилася до підлоги- Поживу ,поки хтось не захоче отримати долю з спадку.

- Мені Даня розповів , що аби отримати повний спадок , ти маєш одружитися. У тебе є хто на примітні?

 Вона обіперлася поряд з співбесідницею. Дивлячись на віддзеркалення у воді , сказала:

- Та тут я якраз таки в мінусі. Але і в монастир іти не збираюся. 

- Якщо все так , як ти кажеш, то убивство було випадковим. Посварилися , слово за слово. Це одна справа. А холоднокровне , сплановане вбивство , зовсім інша. 

- По твоєму мені нічого не загрожує. - іронія прямо перла з Соні.

- Куш великий. Різне може бути. Але в параною вдаватися не треба.  

Ось такий, новий погляд на справу. Що думаєте?