Сонний дім

Розділ 39 Втіха "вдівця"

- Я візьму на себе Олександра... Спокійно - подруга кивнула на мимо волі стиснуті кулаки - Розпитаю про батька.

- А скаже?

- Ну з батьком в нього стосунки не дуже. До того ж в ліжку , чоловіки говіркі.

- Мене не цікавить, як ти добудеш інформацію. Похованнями займається. Деякі документи оформлює.

- Ні , я про те де він зараз?

- У маєтку весь цей час був. Не любить показуватися. Йому їжу , прямо в кімнату носять.

- На самоті горе переживає. Ну що ж. Піду навідаю.

Соня пішла до будинку, піднялася сходами. Біля дверей , почула якийсь шум. Прислухалася , брови здивовано піднялися до гори.

Підійшла до дверей , обережно прочинила . Зазирнувши в щілину , побачила голу спину служниці Марти. Солодко стогнучі , під жаркиими поцілунками вдівця.

Мить і невеликий писк прорізав вуха. Служниця опустилася на лікті , приймаючи в себе чоловіка. І в самий розпал пристрасті пролунало з за спини дівчини:

- Хоча б людей посоромилися.

Швидко вдівець втіху знайшов. ;-)

Лео Нур

Подобається

#213 в Детектив/Трилер
#117 в Детектив
#2476 в Любовні романи

У тексті є: нуар, таємниці минулого, рослідування та кохання

Відредаговано: 19.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись