Розділ 38 Годі вже бігати

 Саме так , в лоб ,Ліза заявила Соні , стоячи перед дверьми. 

- Слухай но подруго - уперши руки в боки почала дівчина - це не діло. До поки ти від мене бігатимеш. 

- Та я...- белькотіла дівчина. 

- Що ти? Бігаєш від мене як заєць. Уникаєш всіляко. За пару днів , навіть пів словом не перемовилася. Що взагалі відбувається?

- Ну я...я ...

 Подруга прищурилася , і видала:

- Це через Олександра? 

- З ним взагалі все складно.

 Ліза засміялася, обнявши Соню:

- А ніби в цьому домі, бува щось просто?

-Це точно. 

 Пройшли в парк.

- Так що в тебе з Олександром? 

- Цей телепень , йолуп, бовдур царя небесного, мене абсолютно не цікавить. 

- Тобі я між вами встала.

- Та нічого ти не встала.

- Ну тоді добре. Бо знаєш подруго , такого в мене ще не було. Коли його руки проводять по шкірі , вуста шепочуть на вушко...

 Далі Ліза вже не витримала , і розссіялася.

- Бачу як немає.

- Мені до нього, немає абсолютно ніякого діла. 

- Ага. Ти хоча б кулаки розіжми. 

 Соня і сама не помітила , як їх стисла. 

-  Добре. Відійду в сторону. Не жаважатиму вам...

- Та що ти заладила? "Що в тебе з Олександром? Що в тебе з Олександром?" . Тут справи по серйозніше є, чим цей бовдур. 

- І які ж це справи , у багатої спадкоємці?

- Та мені хоча б живою лишитися , з цим то спадком.

- Не поняла. 

 Соня все і виклала подрузі, знімаючи тягар з плеча. І про покази її покійного батька , і про мотив Федора. 

- Мда подруго . Влипла звісно. Ну нічого. Щось вигадаємо. 

З подругою здається помирилася.  Як думаєте?Пишіть в коментарях