Розділ 30 Солодкий дурман

 Соня прокинулася важко, довго не хотіла вставати. Стук в двері. 

- Соня - проговорила Марта - з тобою все нормально. 

- Так - піднявшись на лікті ,відповіла дівчина. 

- Сніданок подано. 

- Дякую , я зараз вийду. 

 Дівчина вскочила , висипавши на не прибране ліжко обновки ,стала вибирати наряд.

 Те їй було не так , то їй було не те, а це взагалі не ясно нащо брала. Словом - вдягнути нічого. 

- Хоч голою йди !!! - з передсердя, кидаючи одежу на підлогу , сказала Соня. 

 На мить дівчина задумалася.  В голові , читко постала картина - Соня , в усій своїй красі, заходить. Шкіру , пронизал до дрижаків жагаючий , палкий погляд погляд хлопця.

 Олександр підскочив з місця. В мить опинившись біля неї, прилинув до вуст дівчини.

- Моя Соня - шепотів на вухо хлопець- Ніхто не потрібен більше.

 Мить, і дівчина вже на столі , скидуючи посуд на підлогу. Хлопець ввійшов різко, але поступово набираючи обороти., приговорюючи:

- Моя Соня... Лиш моя... Ніхто не треба...

- Твоя ...- стогнала дівчина у відповідь , ловлячи кожен рух в середині себе - Лиш твоя... Ніхто не треба...

 З полону солодких марінь вирвав дзвінок. Важко дихаючи , підійшла до телефону. На екрані було лице , яке нині найменше всього по житті хотіла бачити. Не зумівши стримати огиду , відповіла :

- Так Лізо. 

- Ти взагалі як. Уже всі зібралися. Ти взагалі як?

- Та щось з ранку не дуже- Соня подивилася у вікно , на чисте небо ,з сяючим сонцем- Пошада напевно.

- Може тобі принести в кімнату?

- Та ні. Я зараз спущуся. 

 Поклавши слухавку , стала гарячково підбирати наряд. Зупинилася на коротеньких шортиках , синього кольору , і футболці їй в тон.

 Легкий макіяж , розпущене , злегка зкуйовджене волосся. Що дещо стурбувало дівчину. Але  ніколи було з зачискою возитися , та й природню живість додавало. 

 Спустилася в низ. Всі вже сиділи за столом , чекаючи на Соню.  Їжа в горло не лізла. З під лоба дивлячись на жваву , веселу розмову Лізи та Олександра.В она не в попад відповідала  Дані, ковиряючи ложкою тарілку. 

"Ох гад. - вертілося в голові дівчини , поки вона свердлила поглядом хлопця з подругою - От ніби не баче. Ніби не помічає. ГАД!!! "

Солоденький розділ. Атмосфера в родині накаляється. Що думаєте ? Пишіть в коментарях , які радують та стимулюють автора.