Розділ 29 Дівочи утіхи

 Хвилин двадцять продовжувалося ридання, двадцять хвилин пішло на те , аби заспокоїти подругу.

- Тобто ти на мене не сердишся?- витираючи слюзи запитала Ліза.

- За що?  

- Ну...- вона зам'ялася - Татко ...він ... А ми його діти... 

- Ну ну ну. Дивись на мене. - Соня подивилася подрузі в очі. - Ти не відповідаєш за свого батька.  

- Я...я ...

- Саме так ,подруго. Ти є ти. А він є він.

"Геніальна фраза. Гідна мера Києва" пролетіло глузливе в голові. 

- Дякую подруго - лице дівчини просіяло.

- Слухай Лізо, а де ви зараз?

- В готелі. Думала тобі буде не приємно нас бачити.

- Та ти ... Ти... Таке удумати. Ну ви там ...прямо зовсім. До речі - а Даня де?

 Дівчина зітхнула. 

- З адвокатом домовляється.

- Ясно. Слухай, давай вже поїмо.

 Замовили сніданок. Суп , картопля з салатом , котлети ,кава. Не аби що, але наїлися. 

- Слухай подруго - Ліза витерла серветкою губи- а ти чого в спортивні моїй до сьогодні ходиш.

- Слідчий вперся "речові докази, до кінця справи не можна". Адвокат допоміг телефон відновити , і новий купив. А з одягу в мене ,твоя спортивна і п'ять комплектів білизни ,що ти мені поклала.

- Найціннішого для дівчини, завжди має бути в достать. 

 Дівчатка розссіялася.

- Тобто в тебе ж одягу нема. Тоді подруго , запрошую на шопінг по райцентру. 

- Ну а що? М... Це буде цікаво. 

 Ринковий шопінг, вніс барви в життя міських панянок. Ряди з товарами , тітки називаючи клієнтів, картонна на підлозі , і сумнівна перегородка. Екзотика. 

 Після покупок, свіли знову в кафе поряд.

- Слухай Лізо- зробивши ковток того варева , що тут звалося лате , почала Соня- Вертайся з братом у маєток. Ну чого вам по готелям то тулитися?

- А зручно? Після всього...

- Та годі тобі. 

 Подруга ,з полегшенням зітхнула.  

- Добре. Наберу братові. Хай цей легінь речі спаковує.

 За клопотами , поверненням подруги минув день. Соня , свіжа після душу, закутана в рушник ,вийшла з ванної кімнати. 

 Кинувши погляд на двері ванної , на ліжко, згадала як її втішав Олександр. Доторки пальців по шкірі. Вуста хлопця, гарячими поцілунками впивавшіся в губи,шию , груди.

 Мимо волі жар бажання обхопив тіло. Соня подивилася на себе в дзеркало. Ще вологе після душу тіло , відблискувало в електричному світлі. 

 Дещо закотивши рушник , дівчина опустила його , виставляючи груди. Покрутившись перед зеркалом , залишилася задоволена виглядом своїх ніжок , і ледь прикритих сідниць. 

 Обережно відкривши двері, визирнула. Переконавшись що нікого не має,вийшла в коридор, направляючись з візитом до кімнати хлопця.

 Йдучи коридором ,прислухалася до кожного шороху. Аби не попасти кому на очі. В купі з картинками в голові,  де Александр ,одним рухом здер рушник, ривком притис до себе, збуджували ще більше. 

 Підійшовши до дверей , вона ясно почула солодкуваті стогони. Привідкривши двері , побачила ліжку Олександра.

 З верху , з грацією кішки , піднімалася Ліза. Випрямившись , насаджуючись на член хлопця , вона тряхнула своїми білявими локонами. Хлопець же , обхопивши сідниці дівчини руками, насадсував на свою плоть. 

 Збудження в Соні як не бувало. Того що він ,захоче при нагідно ще когось втішити , не приходило в голову.

 Повна розчарування , вона поплилася назад. Їй вже було байдуже, побачить там хто , не побачить. Добрівши до ліжка ,рухнула каменем ,лицем в подушку. 

Ось такі вони , жіночий утіхи. Як розділ? Пишіть в коментарях