Розділ 28 Не телефонна розмова

 Соня стояла в душі. Гаряча вода стікала по тілові , розпарюючи , розніжуючи шкіру.

 Мильна мочалка ,в руках Олександра проходила по плечах ,шиї, грудях дівчини. Вона ж терла рельєфний прес, спускаючись до давно вже готовий до бою члена. 

 Хлопець же навминосно ретельно тер дівчину, палкими поцілунками підігріваючи пристрасть, яка вже закіпала в дівчині.

 Не витримав натиску бажання , Соня викинула свою мочалку. Розвернувшись , прогнулася спину , підставляючи задок.

- Пані сильно хоче?- знущально запитав Олександр, провівши пінною мочалкою по сідницях дівчини. Не чекаючи на відповіді , скористався запрошенням 

- Так - застонала дівчина , приймаючи чоловічу плоть.

 Після того , як слідчий зачитав протокол допиту дядечка Богдана , Соня весь день ходила сама не своя. 

 Тому вечером , блище до ночі, її прийшов утішити Олександр. З вечора - в ліжку, з ранку - в душі. 

 Після освіжаючих процедур, парочка вийшла з душу. Одягнувшись , вийшли до столу. Пробив час сніданку.

- А де Даня з Лізою? - запитала Соня в накривавшої на стіл Марти. 

 Щире здивування відобразилося на обличчі жінки. 

- Ти чого?

- Так вони ще вчора поїхали.

- Що? Куди? Як?

- Куди не знаю - знизала плечима- А як? Просто зібрали речі, та й виїхали. 

- Ясно - сказала дівчина, витягуючи телефон - Що нічого не ясно. 

 Набрала номер подруги. Декілька нервових гудоків ,  і на тому кінці обізвалися.

- Так.

- Ти взагалі де? 

- В місті. 

- І що ти там забула?

- Слухай подруго, це не телефонна розмова. Підїджай в центр, там кафе біля озера. Якраз і поснідаємо. 

 Соня , з жалем вдихнувши аромат з тарілки , і відповіла:

- Добре. Їду.- поклавши слухавку, дівчина встала з за столу , і повернулася до Олександра- Відвезли мене в місто. 

 Хлопець мовчки кивнув. 

 Кафе ,з незатійливою назвою "Качка" стояло біля водойми. Світлу голову Лізи , було видно на терасі закладу з далеку.

 Припаркувавшись , Олександр хотів вийти з автівки, але Соня ,поклавши руку на його коліно, спинила хлопця. 

- Ти краще їдь.

- Чого це?

- У нас буде не проста ,дівоча розмова. 

- Як знаєш. 

 Вийшовши з авта , Соня направилася до подруги. Побачивши її , Ліза опустила очи в чашку з кавою.Підійшовши до подруги , підставивши стілець поряд сіла і обняла.

- Ти ні в чому не винна Лізонка. Ти не винна. 

- Я... Я ... - слів не було, вона розридалася на плечі подруги.- Як ?... Чому? ...Чому це з нами?

- Ну ну. - Соня погладжувала по голові , стараючись хоча б якось заспокоїти.- Це ...це твоя вина. -едине що з себе зуміла вичавити дівчина. 

Ось така вона , не телефонна розмова. А з Олександром відносини поліпшуються . Що думаєте? Пишіть в коментарях;-)