Розділ 22 Удар в спину

- Тобто ти мені віриш ?- запитала Соня, передаючи порожній стаканчик з термоса. 

- На клінічну дурепу ти не схожа , аби так то підставлятися. Хоча варіант сварки я не виключаю. А ти про цибулину дізналася? - запитав Олександр, кладучи в пакет термоз. 

- Так треба. - дівчина подивилася у застіклені двері.  - Дякую тобі за перекус. Але знаєш , я ще пройдуся. Дощ вже перейшов, а мені треба думки до купи зібрати. 

- Ну - він склав залишки перекус в пакет - Як знаєш.

 Соня брехала. Її думки були зібрані. Дочекавшись поки Олександр піде , вона направилася в глиб парку. Чим далі від маєтка , тим запущенішим був сад. Дорога ледь простежувалася в траві.  Дерев та кущів перепліталися, демонструючи  дикість та неопрятність.

- Ех. Тітонько , тітонько. Будинок відбудувала , а сад лишила не доглянутим. Ну нічого , коли я тут буду господинею , я все виправлю. Приведу сад до гарного стану. 

  В цих думках , які набували обрису плану , дівчина вийшла до сараю ,  де зберігався інвентар. От що її, як в принципі і усіх , дивувало в тітоньки Агнес, так це вперте бажання не займатися садом. Вона мало того , що не наймала садівника на постійній основі , так ще й наказала засипати колодязь з якого брали воду для поливу.

  Але зараз дівчина про це не думала. Підходячи до дверей , вона стрепенулася. 

- А раптом закрито? 

  Але навісного замка не було. Вона потягнула ручку - двері відчинилися. Пройшовши в середину, побачила звичайні садові інструменти. Лопати , граблі , сапи а під стіною , ящик . Підійшовши побачила з пів ящика точно таких же цибулин. Діставши з кишені знайдену в столі , переконалася в цьому остаточно. 

 - Але нащо ти цю заховала? 

 Відповіді в неї не було. Вийшовши з сараю , вона почула якийсь шум біля колодязя. Підійшовши по блище , нічого не побачила. Вирішила заглянути в середину. І тут різкий поштовх в спину , і Соня летить в чорне провалля. 

Ось такий розділ. Є якісь версії , хто б Соню в колодязь скинув? Пишіть в коментарях)