Розділ 19 Обшук

- Що за жарти?!!- закричала Соня, опинившись в темряві. 

  За мить , коли двері відчинилися з нову ,  дівчина зрозуміла що темні , тісні , замкнені приміщення то не її. 

- А по моєму - гарний жарт. - розплившись в пихатій посмішці , пройшов в середину.

- А ти чого не закрив?

- А тому що тоді я не відкрию. Механізм з тунелю тут зламаний. Чого я , власне кажучи, минулого разу не проник в кімнату. Тільки з спальні покійної , механізм робочий на обидві сторони. 

 Покійної ​​​​​​. Це так різонуло вуха дівчині. Не звиклася вона ще зі смертю рідної душі. 

 Доволі швидко підійшли до іншого боку. Соня потягнулася до важеля, який стирчав з стіни. Але хлопець перехопив її руку.

- Хитро вигадали. 

- Ти про що?

- Хочеш лишити свої відбитки , аби не виникло питань звідки вони взялися.

- Що?!!!- вона вже думала , цей нахабна її нічим вже не здивує.- Та ти взагалі при тямі? Я тут в перше. Та я знати не знала за цей тунель.

- З тітонькою своєю , нині мертвою, спілкувалася. 

-Ну.

- Вона тобі запросто , по відео зв'язку могла показати це місце.

- ТА НЕ БУЛО ТАКОГО!!! 

- Тихіше - він взяв носовик , і обережно опустив важіль - Я цього не знаю . А ризикувати не бажаю. 

 Двері відчинилися. Світло з вікна вдарило в очі. Запах ще не встиглої вивітритися крові , вдарив в ніс.

Спокійно Соня - сама собі сказала дівчина - Просто заберемо телефон і підемо. 

- Дай йди - удар в спину - Чого стоїш? 

- Полегше. - прошипіла вона у відповідь , роблячи крок в кімнату. 

  Пройшовши побачила телефон, на самому краю столу. Піднісши до лиця розблокувала, поклавши одну руку на стіл. 

 - Обережно зі слідами.

- Ой та моїх тут...

- Все одно. Зайвих лишати не треба.

 Сам Олександр так і не вийшов за межі проходу. Забравши телефон, нахилилася через стіл як заворожена , дивлячись на пляму крові. 

- Ну чого встала ?- вивів з ступора Олександр. 

- Зараз - схопивши телефон в кишеню, сказала дівчина розвертаючись назад. 

-Стій. 

- Ти чого?

- Треба озирнутися. 

- Ах так . Містер Пінкертон ,шука вбивцю. Якого можливо не було. - настала черга Соніного сарказму. 

- ​​​​​​Можливо не було. Сказала підозрювана. 

 Дівчина закотила очі. 

- Тільки аби ти був задоволений. 

- Так ви вже мене задовільнили. 

 І розплився в усмішкі задоволеного котяри. 

- Гад все-таки. 

  Почала зі столу, і випадково перекинула одну з статуеток 

- Що ти як слон в посудиній лавці. 

  Соня було не до чергової перепалки.Подивилася на дно. Там був прикріплений ключ. Взявши його , стала смикати за дверці. Одна за одною ящіки стола відкривалися , і відкривалися , показуючи якісь теки. Один був замкнений. Спробувала прихований ключ. Він підійшов. 

Ось так закінчився обшук. Завтра О 20 00 дізнаєтеся що було в ящику.