Розділ 18 Те без чого не обходиться жодний старовинний маєток

- Як плануєш проникнути в кімнату ,партнере - останнє слово , Олександр сказав з неприхованою іронією. 

 Соня підняла ключи.

- Ось як. 

 Єхидна  посмішка освітила лице юнака. 

- Та чого? 

- Про пломбу забула. Знаєш такий маленький папірець , з печаткою - вже відверто знущався співбесідник.

- Тоді через вікно- ляпнула Соня. Подивившись на краплі дощу на вікні ,  передумала.

- Сліди взлому все одно видні будуть.

- Що ти пропонуєш? Розумнику.

- Ну а без чого не обходиться жодний старовинний маєток? 

- Ой , та годі вже цих загадок. 

- Без таємного ходу.

 Лице дівчини було самим втілення слова скептицизм.

- А чого така реакція ? - Олександр був щиро здивований - Ваше родове гніздо місце старинне. Не раз перебудовувалося. Власне кажучи ми з Федором , ну тобто я поки Федір господинею , і займалися дослідженням старих підземель...

 Соня схрестила руки на грудях. 

- І що ?- смішок вирвався з її вуст - Багато знайшли?

- Ну багато, не багато, а один є.

- Справді ? - тепер дівчина була здивована. 

- Саме так. І знаєш з чиєї в яку кімнату він веде? 

- Ну-ну.

- З кімнати твоєї любої тітоньки ,  в кімнату Дані.

 Дівчину кинуло то в жар , то в холод.

- Може співпадіння?

- Різне буває. Але перевірити треба.

 Вийшли з коридора. Оглядаючись, пройшли до кімнати Дані. Соня почала підбирати ключи , знайшовши потрібен , стала відчиняти двері .

- Секундочку. 

Зупинивши Соню , Олександр підійшов до дверей. Провівши рукою , по дверній рамі , він дістав сірник.

- Гарна мітка. 

 Пройшли в кімнату. Хлопець, повернув назад сірник. 

- Якби ти була таємним ходом, де б ти мала двері? 

- Так ти ж казав що знайшов хід. 

- Так . І навіть дізнався куди він веде. Але доступу до цієї кімнати , я не мав. Добре - махнув він рукою - Розділимося. Я простукаю підлогу , ти стіну. 

Так і зробили. Простукувати довелося не так щоб довго. Соня почала відразу з книжкової шафа. Перше що вона зрозуміла - Марта ледащо. Сидячи по шару пилу на книгах і поличках , вона тижнями їх не протирала. Але придивившись, побачила що одну книгу все-таки чипали. Потягнула за обкладинку. 

 Металевий шум , давно не замазаного механізму , пролунав як бомба. Частина стіни відійшла , відкриваючи вузький , затхлий прохід. 

- Нам ... Треба туди - темрява проходу , не надто то вабила молоду дівчину, а після того як подуло затхлістью ,і поготів. 

- Не бійся ,боягузка - Олександр взяв її за руку - Тримайся мене , і все буде добре.

- От ще - фиркнула дівчина , і вирвавши руку пішла в перед. 

 Знущальний смішок пролунав їй в слід. Наступної миті двері з гуркотом зачинилися. 

От і попалася Соня. Як гадаєте? Пишіть в коментарях, які тішать та мотивують автора.