Розділ 13 Розмови на чистоту

 Вийшовши з кабінету Соня зіткнулася з дядьком Богданом та Лізою.

- Ну як ти подруго? - ніяково запитала подруга.

- Що там питали ? Ну ж бо. Кажи. - вимогливо запитав її  батько.

"Раніше дядечко, собі таких командних тонів не дозволяв" - підмітила Соня.

- Самі дізнаєтеся. Вас викликають. 

  Очі забігали , секундна паніка. Але чоловік поправивши світер зібрався , і пішов.

- Соня , люба . Я нам зараз чай приготую, та в садку посидимо. 

 Замість відповіді, дівчина кинулася в обійми своєї подруги. В обійми єдиної людини , яку могла тут назвати рідною.  

- Ну ну подруго не розкисай. Зараз чайку попьємо. Все буде добре. 

 Соня цінувала те, що для неї робить Ліза. Їй зараз самій не просто, а вона ще й її втішає. 

 Соня вийшла за двері кімнати , ніхто її навіть не подумав спиняти. Всівшись прямо на ще вогку траву , вона почала вищіпувати травички. Подивившись на небо , сказала:

- Який чудовий ранок. Ніби нічого і не трапилося. 

- Це вже точно , мала. 

 Над нею возвеличтвся Даня, всівшись поряд з ходу запитав:

- Я сподіваюся , в твоїй голівці вистачило розуму, нічого не казати слідчому про нас. 

 Розчарування дівчини не було меж. Від красеня, спокусника не лишилося і сліду. Зараз перед нею сидів загнаний звір, оскалившийся на весь світ. 

- Сподіваюся , в тебе в організму також щось гарно працьоє , окрім члену. 

 Сміх , вилетівший з рота , нагадував більше рик. 

- Ну ти ж була задоволена. -  знову цей тембир голоса , який вже не одну дівчину звів з розуму. Рука вже лягла на коліно, по господарські пробираючись в верх.

 Але просування припинилося , рука було прибрана , і сам Даня відсунувся на пристойну відсутність. Наче просто сидимо , розмовляємо.

- Агов чоловіче ! - крикнула на брата сестра.- А ну киш з відси. Киш , киш , киш. Тут дівочий посиденьки. 

 Оглянувся, дівчина побачила подругу , з двама пануючими чашками. 

- Ой , та дуже треба. - по хлопчачий огризнувшись , Даня встав і пішов. 

- А ти чого на траві сидиш? Застудився. Та й відпирати потім спідницю від трави. 

- Мені все одно - байдуже мовила Соня.

 Подивившись на свою суконьку , зітхнувши сіла поряд. 

- Знаєш подруго , зараз не час. Але я хочу поговорити про вас з Данею. 

 Дівчина похлинулалася гарячим напоєм. 

- Час дійсно невдалий. - дівчина вирішила прикинутися дурненькою - З чого ти взяла , що з твоїм братом є якісь там ми? 

- З минулого літа - відразу, на повал вдарила Ліза . Засміявшись , підморгнувши сказала - А ти що думала , я сліпа , нічого не бачу. 

- Подруго ... Вибач... - обличчя дівчини залилося фарбою. Втупившись в чашку , вона продовжила - Я ... Я ... Не могла я... Ну як ти це собі уявляєш? "Знаєш подруго , я з твоїм братом трахаюся. В ліжку бог , по житті лайно". 

- Він вже тобі боляче зробив - зітхнула Ліза, та обняла подругу - А я все відкладала. Тако ж не просто почати таку розмову. Але бачу уже пізно? 

- Цей гад - слюзи самі потекли на обличчя - Співав мені соловейком "ти особлива , не зрівняна , одна з усіх". Вирішила я навідати свого "милого" - від того , як Соня  процідила крізь зуби останнє слово , Лізу аж в дрижаки кинуло.

- Ти чого ?

- Вирішила я якось його навідати , цього кабеля. А в нього... в нього в гримерці , моя однокурсниця. Як виявилося , всі мої подруги зі мною , тільки щоб до Дані добратися. 

 Соня розридалася ,на плечі подруги. Біль, образа , розчарування в собі , що не зуміла втриматися , все це прорвалося слізьми. 

- Поплачь , полач люба. А від Дані тримайся подалі. Він небезпечний. 

  Ридаюча дівчина засміялася.

- Хто ? ДАНЬКА? Цей смазливий дурник?

- Ну дурник чи ні , але коли в минулому році тітонька відмовила фінансувати якийсь проєкт, саме Деня умовив інвесторів вкластися.

- Інвесторів? Вмовив ? Хто ? Данька?- дівчинка підняла очі на подругу -  Та годі розігрувати.

- Ти що не вкурсі?

- Чого не курсі?

- Наш Данька , уже давно Данило Богданович. Член правління компанії. Так що не акторством одним він живе. Але знаєш , тримайся ти все-таки від нього подалі. Це я тобі як подруга кажу. Водиться за ним... Словом тримайся якомога далі.

Ось і новий розділ. Пишіть про свої враження.