Розділ 8 Сварка

 Підкравшася на ціпоньках служниця, щось прошепотіла на вухо.

- Що ? - прошипіла юбілярша.

- Він не зможе... - виправдовувалася служниця - у нього захворіла...

- Та мені байдуже.  Мені терміново треба переписати заповіт.  Так йому й скажи ТЕРМІНОВО. Як я це зроблю, без свого нотаріуса ? Нехай все кидає, і до мене. 

- Тітонько , все нормально ? 

- Та ось , чекаю на свого нотаріуса . А він мене підводить.

- Ну тітонько, воно ж різне буває.  

- За двадцять років, це в перше. 

- Один вечір   погоди не зробить.

- Ех ... Нічого ти не розумієш. Хоча тобі там лише на користь. Я хочу внести зміни в заповіт , і всі ви... - тітонька замовкла , і подивилася на дівчину прискіпливіше. Сильно це Соні не сподобалося. - А скажи но доню, які в тебе плани на заміжжя? 

 Сонливість як рукою зняло. Дівчина покліпала очима , збираючи думки до купи. 

- Яке заміжжя?

- Пишне . З гостями , квітами , білою сукнею ...

- Ти знову все вирішуєш за мене!!! - лють просто закіпала  в дівчині - Ми ж домовилися - моє життя, це моя особиста справа. Я вже доросла врешті решт, і - столові прибори були кинуті на тарілку - сама за себе можу вирішувати. 

 Розмови в один момент стихли. Вся увага присутніх , була направлена на Соню. 

- Нам краще вийти. - сказала господиня, встаючи за столу. 

 Вийшли. Зачинені міцні двері , заглушили всі звуки. Дорогою лють дещо спала , і Соня вирішила перевести розмову на іншу тему. 

- Тітонька, за сьогоднішній день , я почула слово спадок , більше разів чим за минулий рік.  Що взагалі відбувається? 

- Шакали - зневажливо, крізь зуби процідила жінка - Ти думаєш чого вони всі припхалися? Хочуть дізнатися, кому всі мої статки відійдуть, коли я вже нарешті здохну. 

 Сказати що Соня була шокована , це нічого не сказати:

- Та... та... Ми ж всі , всією дружною родиною , тебе надзвичайно любимо. 

 Дивлячись в лице співрозмовниці , юбілярша розссіялася :

- Брехати ти так і не навчилася. 

 Жар буквально обпік все обличчя.

- Але слухай но- повернула розмову в потрібне русло тітонька - Я хочу щоб ти вийшла заміж. І хочу , щоб це трапилося якомога швидше. Для твого ж добра.

- Для мого добра. Ти мене позбавляєш вибору , для мого добра. 

- Та навколо тебе вже вертяться різні пройдисвіту . Думаєш я не знаю. В тебе забагато вкладено . Освіта , виховання.  Я не можу  дозволити тобі одружитися з першим ліпшим пройдисвітом , який протринька зароблений за все моє життя статок. Я маю право вирішувати , куди підуть мої інвестиції.

- ІНВЕСТИЦІЇ!!! - Соня зривається на крик- Тобто я... я... Просто інвестиція. Дякую що пояснила моя місце в твоєму житті. Я то думала , в мене рідна душа є. Дякую, тепер знатиму , що я  бізнес- проект. 

- Люба , все не так - на лиці жінки були слюзи смутку , розкаяння від сказаного з гарячу. В мить лице змінилося на розлючене , і господиня прокричала:

- А тобі то що? Чутки по дому збираєш. 

 Соня обернулася , і побачила виглядаючу з під дверей Марту.

- Ніякому разі . - виправдовувалася служниця. - Я просто зайшла сказати , що кімната для пані Соні готова. 

- Знайшла час. - прошипіла господиня. 

- Поговоримо з ранку, коли я висплюся. 

 Поставивши крапку в розмові , Соня пішла до себе. 

 Ось така сварка вийшла між ріднею. Що думаєте? Пишіть в коментарях)))