Розділ 4 Підслухана розмова

 Перед тим як піти до будинку, Соня вирішила дістати подарунок з автівки. А ще більше просто пройтися , провітритися. 

- Тітонька для них так багато зробила - приговорюючи про себе , Соня відчинила двері - Невже вони реально тільки і чекають її смерті? 

  Але тут її тіло буквально обпекло чиїмто поглядом. Дівчина стала озиратися на палац. Величезний , три поверхи , з гігантськими вікнами. 

- Вам допомогти пані? 

 Наймовірним зусилля волі , дівчина стрималася оби не підскочити. Розвернувшись, вона побачила жіночку років сорока з зачесаним назад, уже починавшим сивіти, волоссям.

- Доброго дня Марто- заспокоївшись , Соня щиро посміхнула - Підкралася так. Налякати хотіла? 

- Ні . Ні. Що ви пані. Може що потрібно?

- Та ні , дякую. Я сама. 

 Забравши яскраву коробку , пішла до будинку. Вікно на другому поверсі чим то привернуло увагу . Шторка у вікні колихнулася.

 Будинок зустрів дівчину біготнею , суєтою, знайомими , незнайомими людьми, які бігали туди сюди. Всім тим , що тітонька терпіти не може, її улюблені слова "все має робитися в звичайному режимі" . Не завжди виходило правда. Незнайомців тако ж не дуже то любила, надаючи перевагу працювати з перевіреними людьми. Але якщо треба , ну дуже треба,  могла поступитися принципами. 

 Підходячи до дверей кабінету , вона почула якийсь галас. 

- " ... твої проблеми - зуміла розібрати шматок розмови Соня - Я вже втомилася розгрібати за тебе." 

 Слухати чужі розмови - дуже , дуже не пристойна річ. Але ж яка цікавенна. Тому дівчина , згортаючи від сорому, ніби випадково підсунула вухо до двері. 

- Це не тільки моя проблема, це проблема всієї нашої родини. - говорив якийсь голос за дверьми. 

- ДУРНЯ!!! - Соня аж підскочила, ледь не упустивши коробку. Чути крик , від спокійної як статуя тітоньки ... За двадцять два роки свого життя , вона такого не пригадувала- Ти сам у всюму винен. І сам будеш розгрібати. 

- Та де я візьму такі бабки?

- А мене не хвилює. Пора вже дорослі . Скільки можна твій зад підтерати - такі вислови , для інтелігентної , благородної тітоньки були взагалі виключені. - Геть з очей моїх, що б я тебе й не бачила. 

 Почулися кроки. Соня відбігла в бік , аби не пересіктися з тим хто виходить. І правильно зробила. Двері ударили прямо об стіну, з таким гуркотом , що дівчина вжалася в стіну. 

- Ти мені ще тут психони. - сказала в слід тітонька - Сам розгрібайся. 

 Коли двері були закриті , дівчина висунулася. Кроки були чутні , але самого відвідувача вона не побачила. 

 Нова глава, нові грані життя цього сімейства. Ну як вам ?