Розділ 1 Незнайомець з туману

 Дівчина їхала по грунтовій дорозі, вдивляючись в туман за склом.Точніше по тому болотові, що весняний дощ зробив з нього. Колеса плавали по багні , ледь втримуючись аби не завершити дорогу в куветі.

 Увесь маленький , компактний нісан - жук, ласково прозваний господинею "Жучок" скрипів та скреготав. Ніжний , тендітний апарат , ніяк не міг второпати чого хозяйку понесло в настільки екстремальні умови. 

- Ну Жучок, ну потерпи трохи. Залишилося... - дівчина потягнулася до телефону.  

 Пару раз натиснувши на екран , дівчина дізналася "чудову" новину- зв'язку нема. Карта не вантажиться. Тобто де вона зараз ? А чорт його зна. 

- Чудово.  - дівчина нахилилася до бардачку , дістаючи карту місцевості. 

 І в цей момент , щось вдорило об автівку. 

- А-а-а!!! - закричала дівчина.

 Першою реакцією, вона випустила кермо. Але швидко взявши себе в руки, натисла на гальма. 

 Перед очима відразу промайнули картинки - зала суду, лава підсудних , і суворий суддя , який зачитує вирок. Майнула зрадлива думка , натиснути на педаль газу, і поїхати наче нічого не було. 

 Відкривши двері , дівчина, під барабанний бій серця ,  вийшла з автівки. Обійшовши авто , вона побачила молодого чоловіка.

- Хух - видихнула дівчина - Живі. 

- Дивися куди їдеш! Чи зовсім повелазило!- прокричав голос з під каптура. 

- Я ... я... Випадково. - дівчина ледь не розридалася. - Я...я... Не хотіла!!! 

- Ой , та годі. - з під каптура показалося обличчя молодого хлопця , від блакитних як безодня очей якого перехопило дихання.- Я в порядку. Не ридай. 

- Я випадково. - витерла носа дівчина - Вона туман , та ще й мережа погана. 

- Так ти вже приїхала. Он прямо вхід новий...

- Новий вхід?- перепитала дівчина.

- Ну так. Недавно добудували. Прямо їдь. Там відчинять. 

- Дякую. А як ти? Давай в лікарню відвезу. 

 Хлопець , обвівши поглядом Жучка , не приховуючи скептицизму з приводу прохідної здатності цого агрегату , ввічливо відмовив:

- Е ні . Дякую. В мене нічого не болить. 

- Не ображаєшся?

- На таку красуню , ображатися не можна. 

 Дівчина прямо відчула , як фарба рум'янецю заливає її обличчя. Вуста хлопця , розлилися в посмішці. 

- До побачення Соню. - хлопець розвернувся і пішов в туман. 

 Дівчина пішла до своєї автівки, відчиняючи двері збагнула що незнайомець назвав її на ім'я.

- Зачекай а ми знайомі?

 Прокричала в слід дівчина. Але хлопець вже зник в тумані. 

Ось і початок нової історії. Пишіть як вам. Обновка кожного дня об 20.00