Сонце з промінцями

Фінал. Колискова світла

Ніч тихо ступала по землі.
Вона не поспішала.
Вона знала — всі вже готові спати.

Зірочки світили м’яко.
Світлячки кружляли низько над травою.
Місяць усміхався, не кажучи ні слова.

Сонце спало за обрієм.
Але його світло
не зникло.

Воно жило
в лампі біля ліжка,
в маминій усмішці,
у теплій ковдрі,
у сні, що тихо приходить.

Промінчики дрімали поруч із Сонцем.

— Ми тут, — шепотіли вони.
— Ми повернемося.

І світ слухав цю тишу,
як колискову.

Очі заплющувалися.
Думки ставали легкими.
Серця — теплими.

А десь дуже-дуже високо
Сонце усміхалося уві сні
й знало:

🌞 Світло завжди з тобою.
Навіть уночі.

На добраніч. 💛🌙

Подобається

#540 в Різне
#65 в Дитяча література

Відредаговано: 05.02.2026