Новорічне радіо

«Якби не було тебе…»

Клер прогулювалася вечірнім Кійомі. Це був останній день року, і ті, хто ще не встиг підготуватися до свят, поспішали з пакунками додому. Святковий настрій наповнював повітря приємним хвилюванням. Будівлі були прикрашені гірляндами й миготіли різнокольоровими вогниками. Звідусіль долинала новорічна музика. Острів наповнювався казкою.

Хоч надворі стало неочікувано тепліше, Клер все ж укуталася в зимове пальто — її знобило весь день. Відчувала, як підкрадається застуда. Не хотілося хворіти на Новий рік, тож, поки самопочуття ще дозволяло, вирішила прогулятися містом і подивитися, як радіють інші. Бачити щасливі очі й усмішки — теж радість. Тоді відчуваєш хоч якийсь затишок, нехай навіть коли усміхаєшся не ти.

З боку стадіону доносилася музика. Клер розмістилася в невеличкому кафе, замовивши чай і чизкейк. Їй ставало гірше. Головний біль стискав скроні, знобило ще більше й дуже хотілося спати. Усе ж учорашня нічна прогулянка узбережжям була зайвою. Вона погано вдяглася й добряче змерзла в обіймах прохолодного морського вітру. Зараз би піти додому, але думка про самотність здавалася нестерпною. Джессіка була на новорічному заході, тому нікому було заговорити до неї. А тут людно, вирує гарний настрій. Клер хотілося ще побути в колі щасливих людей. Тоді і їй буде не так самотньо. До того ж із кафе було добре чути концерт на стадіоні.

— Шкода, що шоу завершується, — почула вона розмову молодих дівчат за сусіднім столиком. — Це один із найкращих проєктів «Фейтвуду». За яку пару ти вболівала?

— За Тео й Елісон.* Я їхня велика фанатка, — відповіла її подруга.

— О, ти теж вболівала за пару незабудок?

— І ти?

— Вони такі милі! Мені здається, що про свої почуття заявлять і після шоу.

— Багато пар зійшлися в ньому.

— Тихенько, — перервала дівчина подругу й показала на великий екран стадіону, де транслювали концерт тим, хто був зовні. — Елісон співає!

— Таке золотко! Як я її люблю. Шкода, що не потрапили на концерт.

— Але хоч так послухаємо.

Клер теж поглянула на екран. На ньому з’явилася осяяна сонячним настроєм симпатична співачка. Жінка чула за неї та це шоу. Воно було дуже популярним на острові. Клер пригадала, що бачила її в компанії «Фейтвуд» із молодим юнаком та ще кількома зірками. Напевне, це і був Тео. Виглядали доволі гармонійно.

Думки Клер раптово перервав дзвінок із невідомого номера.

— Алло, — промовила вона.

— Вибачте, що турбую… — почувся схвильований жіночий голос. — Це Нора… мати Ейдана.

У Клер все опустилося в середині.

— Так, слухаю, — промовила тихо.

Із моменту їхньої розмови пройшов місяць. Затяжний, переповнений туги. Почути знову цей голос було так само боляче, ніби порізатися гострим лезом.

— Ви, напевне, святкуєте? Я завадила? — несміливо спитала жінка. — Знаю, що невчасно, але більше відтягувати не можу. Не хочу з таким тягарем на серці зустрічати Новий рік.

— Усе добре. Говоріть.

Нора згнітилася, відчуваючи вину ще більше. Вона відчула пригнічений настрій Клер і розуміла, що була тому виною.

— Маю перепросити за свої слова, — промовила мати Ейдана. — Тоді я прийшла до вас налякана й збентежена через ваші стосунки з моїм сином. Але я думала лише про себе й вчинила нерозумно. Ейдан дуже любить вас. Я пообіцяла, що поговорю з вами, та не наважувалася довгий час, бо… Мені дуже соромно і ніяково за свій поспішний вчинок.

— Не варто вибачатися, місіс Грінвуд. Насправді тоді ви все правильно сказали. Ми з вашим сином не пара.

— Це не так. Я бачу, наскільки щирі почуття Ейдана до вас. Він багато чого розповів мені. Я зрозуміла, що втрутилася дарма. Ви маєте бути разом. Йому так важко зараз. Це крає моє серце.

Клер стиснула губи, стримуючи почуття. Не очікувала почути це. Та її вже було важко переконати. Вона давно вирішила для себе це питання — більше ніяких стосунків з Ейданом.

— Щиро дякую за ваш дзвінок, — промовила вона. — Мені дійсно важливо було почути від вас тепле слово. Те, що ви пробачили нам наші почуття, подарувало полегшення.

— То ви поговорите з Ейданом? Повернетеся до нього?

— Я ніколи не була з ним у близьких стосунках. Та я рада, що зможемо лишитися друзями.

— Ви все ще ображені… — згнітилася Нора. — Як мені виправити свій вчинок? Я не можу дивитися на те, як Ейдан картає себе.

— У вас дуже гарний син. Він має впевнено йти далі. Так мало статися. Гадаю, це на краще. Я вже майже забула минуле. Він має зробити те саме. Не хочу, щоб ви почувалися винною. Просто я не мала до нього тих почуттів, на які він заслуговує. Зустрічайте Новий рік спокійно. Правда. Минуле в минулому.

— Розумію… — голос Нори був сумним. — Вибачте, що потурбувала вас. Щасливого Нового року.

— Дякую. Вам теж щасливого Нового року.

Після цієї розмови Клер здалося, що нежить проявилася ще більше. Тепер голова гуділа від болю й холод пронизував наскрізь.