Новий шлях

«Джуліане, маю для тебе два слова…»

Три місяці потому.

— І уяви, він їй заявляє: «Такі умови, як у нас, ви більше ніде не знайдете. Наша співпраця стане для вас трампліном у підкоренні нових вершин. Подумайте над цим», — Ліса емоційно розповідала Ейдану про зустріч Клер з італійським інвестором.

Вони в цей момент роздруковували інформаційні листи для відкриття готелю, що мало відбутися через пару годин.

— Знаєш, що вона відповіла? — очі секретарки горіли захватом.

— І що ж? — усміхнено запитав юнак, якого тішила манера розповіді помічниці боса.

— «Наша компанія не підкорює нові вершини. Вона вже на вершині. Хіба не з цієї причини ви приїхали саме до мене, щоб укласти договір? Здається, не нам потрібен трамплін для успіху», — скопіювала директорку. — Ейдане, я ледь не заверещала. Вона це сказала так твердо й чітко, що інвестор аж рота роззявив і лупав малими сірими очима, як розгублена вівця.

— Це схоже на нашу леді-боса, — розсміявся хлопець, відчуваючи приємну гордість за Клер.

Вона вражала своєю професійністю і силою впевненого лідера. Жінка сяяла на арені бізнесу і викликала захоплення в партнерів. Її продовжували називати холодною бізнес-леді, яка сміливо будує власну імперію успіху. Чимало її ненавиділи, бо заздрили, бо не могли так, як вона — самовіддано й уміло, не боячись труднощів, кидаючи нові виклики, створюючи масштабні проєкти, про які говорив увесь діловий світ.

Але такою її бачили ті, хто міг лише спостерігати за нею. Ейдан же тепер знав геть іншу Клер. Ту, яка ховалася за крижаною маскою. Жінку, яка змушена бути жорсткою, щоб морально вижити в своєму середовищі. Клер насправді вразливу, самотню і дуже чуттєву. При одній думці про це Ейдан відчував, як зростає бажання втрутитися і захистити її, бо за ці три місяці встиг надивитися на приниження з боку її сім’ї та на безсоромного нахабу-нареченого. Але поки юнак лише спостерігав і намагався бути поруч. Розумів, що був малим гравцем у цій грі. На що б він міг уплинути і що змінити? Та це не стримувало його бажання стати для жінки другом, на якого вона може покластися. Хтось міг би спитати, навіщо йому втручатися в такі неприємні справи і ризикувати перспективною роботою? За ці три місяці Ейдан відчув сильну прив’язаність до спілкування, яке зародилося між ним, Клер і Джессікою. Було між ними щось спільне, що перетворило їхні відносини на міцну дружбу. Хто б міг подумати? Звичайний юнак, успішна леді-бос і відома письменниця. Що їх могло пов’язувати? Хлопець досі не міг збагнути. Але знав одне: обидві стали для нього дуже важливими людьми.

— Що ж думаєш? — торохтіла далі Ліса. — Цей інвестор ще трохи поламався як здобний пряник і вже почав сам пропонувати поступки аби тільки Клер погодилася на співпрацю. Та вона чітко дала зрозуміти, що не матиме справи з пішаками, які грають роль скоріше паразита, ніж партнера. Ну, вона то сказала більш делікатно, звичайно, — розвела руками, хвацько вихопивши з прінтера роздруківки і почавши їх сортувати. — Хвилююся перед відкриттям. Ми так багато працювали задля цього. Хоч би все було добре.

— А як директорка?

— Вона спокійна як двері. Це ж Клер, — хмикнула. — Мені б її самоконтроль.

— Не хвилюйся. Ми дійсно гарно попрацювали. Все має пройти на вищому рівні.

— Сподіваюся. Віднеси їй це, а я побіжу в готель ще раз усе перевірити, — віддала хлопцю оригінал документів.

Клер тим часом стояла біля вікна і переглядала свою промову. Дійсно була спокійною та виглядала впевнено. Ейдан відчував захоплення, коли бачив її такою. Поряд з подібним босом і самому хотілося зростати як професіонал. Було з кого брати приклад.

— Ліса просила передати, — постукавши, Ейдан зайшов до її кабінету.

— Дякую. Поклади на стіл. Де вона сама? — не відводячи погляду від промови, запитала Клер.

— Пішла в готель, хоче ще раз все перевірити.

Жінка не відповіла, продовжуючи перечитувати текст. Ейдан оглянув її новий красивий костюм синього кольору. Стильно, стримано, зі смаком. Сьогодні Клер змінила зачіску, і тепер її довге волосся спадало на плечі пишними білими локонами. Та й макіяж був більш виразним, але в рамках ділової етики. У повітрі відчувався дорогий парфюм. Аромат пасував сильній особистості, але Ейдану здалося, що це радше вуаль для маскування й підсилення ефекту створеного образу. Хлопець обрав би для неї геть інший — більш м’який та легкий.

Погляд юнака ще раз ковзнув по її одягу й зупинився.

— Клер, твоя нога, — вказав на коліно жінки.

— М? — відволіклася вона. — Треба ж таке… Звідки це? — помітила синець. — Я вчора грала в теніс. Може, випадково вдарилася. Виглядає негарно.

— Тональний крем є?

— Я ним не користуюся.

«То це природна врода? Мило», — усміхнувся сам собі хлопець.

— Я зателефоную Лісі, вона знайде, — не розгубилася жінка. — Дякую. А ти уважний до деталей, — хитрувато поглянула на нього, знявши з себе маску строгої директорки.

— Тільки не подумай, що я витріщався на твої ноги! — поспішно виставив вперед руки. — Я в цілому оцінив твій вигляд і… випадково погляд зачепився… за… ноги… — повільно завершив фразу, дивлячись на її усміхнене обличчя. — Ти мені не віриш.