Пробудження весни

«Живи на повну, а не прикидайся, що це робиш»

— Сьогодні геть спекотно, — Ліса втомлено витерла лоб хустинкою й оглянула територію готельного комплексу, де тривав ремонт. — Директорка цілий день тут. Вирішила особисто контролювати роботу? Що за характер?

Лукас лише хитренько усміхнувся. Секретарка незадоволено поглянула на нього й легенько пхнула в бік.

— Знаєш те, чого не знаю я? — поцікавилася.

— Чого б це?

— А чому такий задоволений?

— Воно тобі треба?

— Що-о-о? — насупилася. — Я її помічниця, тому маю знати все.

— Хто таке сказав?

— Ти мене дратуєш, — відвернулася, схрестивши на грудях руки. — І взагалі, чого вона взяла тебе сюди? Послуги водія їй тут майже не потрібні. На острові Фейт вона рідко буває. То нащо ти тут здався?

— Може, ти не єдина помічниця, яка потрібна Клер, м? — знову хитренько поглянув на дівчину.

— Ох, як же мене злить твоя задоволена пика.

— Фу, яке невиховане дівчисько.

Цієї миті Лукас ще ширше всміхнувся, побачивши біля воріт Ейдана.

— В обідню пору на прогулянку чи у справах? — одразу рушив йому назустріч.

Ліса здивовано прослідкувала за чоловіком.

— І що це ми такі щасливі? — прошепотіла задумливо. — Я щось проґавила?

Ейдан теж був радий бачити Лукаса. Обоє останнім часом потоваришували, що ще більше дивувало Лісу, адже водій мало з ким заводив дружбу.

— Відділ дизайну просив передати босу ескізи. У них зараз нарада. А мені треба заодно погодити документи.

— Клер проводить тут багато часу, так. Тепер робітникам доводиться шукати її особисто, — тішився Лукас.

Йому подобалося те, як складалися обставини.

— Вона зараз біля басейну, — підказав Ейдану.

— Дякую.

Хлопець, помітно нервуючи, зайшов у будівлю.

Ліса мовчки спостерігала за розмовою й намагалася розкусити водія. В його поведінці точно було щось підозріле. Тільки цей хитрун не признавався, що саме.

Не встиг Ейдан дійти до директорки, як раптом почув крик і плескіт. У хлопця аж помліло все всередині. Він, не вагаючись, чимдуж побіг до басейну.

— Міс Ешфорд! — вигукнув схвильовано, побачивши Клер у воді.

Жінка випірнула і, захлинаючись, намагалася втриматися на поверхні. Ейдан кинув речі й хотів стрибнути за нею, але вона його зупинила:

— Не варто. Я зможу дістатися краю. Лишень допоможіть вибратися, — навіть зараз виглядала урівноваженою.

Клер підплила до сходів. Вона постійно кривилася й стискала губи — було видно, що їй боляче. Ейдан скинув взуття й спустився по сходах, допомагаючи їй вибратися з води. Жінка спробувала стати на ліву ногу, але одразу зойкнула й мало не впала назад у басейн. Хлопець встиг підхопити її й притиснув до себе.

— Тримаю, — прошепотів. — Спирайтеся на мене.

— Добре…

Поволі вибралися з басейну. Ейдан допоміг директорці сісти на складені біля стіни широкі дерев’яні планки. Помітивши, як вона прикриває мокру сорочку, хлопець скинув піджак і накинув їй на плечі.

— Дякую, — промовила неголосно й скривилася, порухавши ступнею.

Її рятівник присів поруч і оглянув ногу.

— Що сталося? — запитав він.

— Зламався каблук, я не втримала рівновагу й полетіла у воду.

— Хтось таки не дослухався до поради носити зручне взуття.

— Навчати мене будете? — не строго поглянула на хлопця.

Той не звернув увагу на її слова.

— Ось так боляче? — обережно повернув її травмовану ногу.

— Так.

— А якщо в цей бік.

Клер застогнала й вчепилася в шезлонг, ледь стримавши крик.

— Вибачте, не хотів робити боляче. Вам потрібно в лікарню.

Він замовк, бо помітив, що один із ремонтників тишком визирає з коридору й фотографує їх.

— Ей, ти! — указав на нього Ейдан. — Іди сюди!

Робітник метнувся назад.

— Сюди, я сказав! Гадаєш, втечеш? — пішов до нахаби, який таки спинився. — Що ти фотографував? Показуй.

— Я просто… — спробував виправдатися той.

— Показуй, кажу.

Чоловік віддав телефон. Ейдан видалив усі зображення, які той встиг зробити.

— Хтось надіслав шпигувати за міс Ешфорд? — строго запитав хлопець.

— Ні, що ви! Я просто цікавості ради сфотографував. Мене ніхто не просив.

— Людина травмувалася, дуже цікаво? Замість того, щоб допомогти, бавишся?