Сонце в бетоні. Історія української рок музики
РОЗДІЛ 1 Звук, якого не мало бути
Тим, чиї голоси не встигли стати піснями!
Львів. Початок липня 1985 року.
Сонце повільно опускалося за обрій. Вузькі вулички та проспекти поступово заповнюватися людьми. Повітря розжарилося як сало на пательні.
Місто жило своїм звичним ритмом - трохи повільним, втомленим і водночас впертим у своїй буденності.
Високий темноволосий хлопець витер спітнілого лоба і тихо вилаявся. Склад не давав перепочинку - коробки йшли одна за одною, а день тягнувся як равлик.
Хлопець присів на сходи і закурив. Звали його Тимофій Базиленко. Він мовчки затягнувся і поглянув у небо, шукаючи відповідь на питання, яке не міг озвучити.
Раптом тишу розірвав звук гучномовця. З нього пачала лунати,, правильна пісня ''.
Хлопець здригнувся, швидко докурив цигарку і кинув недопалок в урну.
Отримавши гроші за роботу Тимофій поплентався додому. Йому дуже сильно хотілося пити.
,, Вдома на мене чекають '' - подумав він, і від цього стало трохи легше на душі.
Діти грали в козаки - розбійники, літні люди обмахувалися газетами як віялами, сидячи на лавках.
Тимофій облизав пересохлі губи. Ще трохи і він буде вдома.
Нарешті він зайшов у під'їзд, де одразу стало прохолодніше. Декілька хвилин хлопець просто стояв біля сходів, приходячи до тями.
Потім почав повільно підніматися вгору. Вечір за вікном повільно набирав силу.
А в душі світ нарешті ставав тихішим.
Відредаговано: 21.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
