Розділ 4: Тарас Вікторович

До кімнати ввійшла медсестра. Вона була вдягнена у біле плаття з кишенями, в яких були термометр і ще декілька не знайомих Вероніці предметів. На ній була шапочка, та перчатки рожевого кольору. У неї була усмішка А позаду неї стояв хтось невеличкого зросту. Цей хтось виявився Давидом Мельничук.

Він стояв з цукерками "Рошен" з винуватим видом. На ньому була синя сорочка і біла куртка. На медсестрі був бейджик "Світлана". Давид зайшов до кімнати, і зупинився біля ліжка Вероніки, поставивши на тумбочку біля її ліжка і присів на крісло біля стіни.

Він оглянув кімнату, дітей що лежали поряд і підійшов ближче.

Давид тихо майже пошепки сказав:

— Вибач мені, я не хотів щоб усе так сталося! Я хотів тебе здивувати, але насправді той подарунок не від Тимофія з шостого "П" класу. Він опустив очі. То від мене, просто коли ти спитала від кого я зрозумів що... Він знову пробіг очима по кімнаті. Що ти подумала що то не від мене, А пов'язано з моїм хоббі. Вибач! 

Вероніка тільки зараз зрозуміла що це Давид. Він їй збрехав, але лише заради забави. Але він вибачився перед нею. 

— Не хвилюйся там і моя провина є. Не треба було тебе бити. І мене вибач. 

Вони хотіли обійнятися в знак премирення, як тут зненацька у вікно хтось стукає. Вам не почулося, у вікно, не у двері. Дівчинка дуже злякалася. Медсестра була уже не в кімнаті. 

Давид підійшов до вікна, і виглянув із-за штори. Стояв там Артем, з дуже дуже злим виглядом. Хлопе відкрив вікно і крикнув:

— Чого тобі злюко-гадюко? 

— Де Вероніка?!

Юнак показав рукою на ліжко де сиділа подруга.

— А тобі що? 

— Гей! Вероніка глянула на Артема. Увесь замурзаний і мокрий увесь до нитки. — Я вимагаю грошової компенсації! 

— Ну це вже занадто. Яка ще компенсація? За що?

— Ти мене штовхнула у калюжу, я можу захворіти! Репетував хлопець 

— Я випадково, вибач, але ніякої компенсації не буде. Дякую до побачення.

Артем ще щось там кричав їй, але вона зайнялася поїданням цукерок і не чула його.

Давид закрив вікно.

— Це тобі, це мені, тобі, мені, тоб-...

— Що ти робиш? Здивовано запитав Давид.

— Ділю цукерки. Не відводячи погляду від солодощів сказала Вероніка. 

— Тобто? 

— Ну щоб було порівну на всіх. 

— На кого «На всіх»? 

— На мене, на тебе, і по дві цукерки Лері, Жені, і тій дівчинці. Не красиво буде їсти все одній

Хлопець приємно вразився, і допоміг розкласти ласощі по ліжках. 

Через деякий час до дверей увійшли класний керівник Вероніки, незнайома висока жінка і Артем. Він тикнув пальцем на дівчинку що так і відкрила рота. Огрядний чоловік, Тарас Вікторович, її класний керівник підійшов до ліжка і глянув на руку школярки.

— Тобто, ти його товкнула на дорозі у калюжу?

— Я випад...- спробувала пояснити Вероніка 

— Я ще не договорив! Гримнув вчитель історії. Ти хотіла щоб Артемчик захворів і не пішов на контрольну роботу? Чи то була ваша спільна пастка? Тарас Вікторович грізно глянув на Артема. Хлопець замотав головою . Дивіться, тут уся школа зібралась, і Давид і Бероніка і Артем! Що це в вас за паті?! І не дивно що руку зламала! Хочете прогуляти контрольну завтра?! Завтра ж після уроків у мене до кабінет, і з батьками 

— Але я спра..- Усі у кімнаті були приголомшені

У ввійшла медсестра Світлана.

— Шановний, вам треба вийти з цього приміщення, ви порушуєте режим харчування хворих.

                                                                                       * * *

Тато вийшов з офісу. Ох і задубіла в нього спина. Але в руці був крокодильчик, а на душі майбутня премія. Соня радісно взяла крокодильчика "Боба" і почала катати його по татовій спині.

— Б-лллллл Б-лллллл, уу! 

Батько сів на м'який диван накрився ковдрою і узяв чашку з соком, і допив. На телевізорі йшла програма "Супер тато" 

— Страшні такі, батьки пішли! Подумки сказав Петро Іванович. А то я — ідеальний батько! Йому подобалося нахвалювати себе. На колінах в нього вмостилась Соня.

— Татооооо а давай візьмемо котика? 

— О Боже мій, донечко, якого ще котика? У мене ти є, і Вероніка, котиків ніяких не треба. Тим більше собаки мені більше подобаються.

У кімнату увійшла хоч і зарюмсана, але з пиріжком у зубах мама. 

Петро не хотів вставати, тим більше з Сонечкою на колінах. — Що таке люба? І звідки пиріжки?

— Тітка Надя передала. А твою доньку збив Євгеній, син Наді, і зламав собі носа, А Вероніці руку.

Батько глянув на Соню «Ніби ціленька». І тільки потім второпав про кого іде мова, але був на стільки змучений, що навіть не виразив ніякої емоції, а точніше сказав:

— крутяк. 

— Який такий "Крутяк"?! Петрику ти з глузду з'їхав? Краще підемо прогуляємось і пиріжки скуштуємо, і Соню на дитячий майданчик виведемо.

Петро Іванович неохоче пішов переодягатися