Розділ 2: дарунок

У двері подзвонили. Це був Давід Мельничук, однокласник Вероніки. А чому ж він дзвонив? Особливість сім'ї Мельничук, те що усі вони полюбляють пробувати щось нове, найбільш поширене це випробування хоббі. Давід саме це й робив. Він на цьому тижні придумав нове хоббі для себе — поштар. Якщо заплатити йому невеличку сумму то він може принести пакунок який ти йому даси до зазначеної адреси. Дівчинка це знала, тому з хвилюванням відкрила двері. За порогом стояв Давід, з букетом квітів. Білі троянди. Улюблені квіти Вероніки. А ще у нього була акуратна коробочка цукерок. 

— Давід? Це мені? Від кого?

— Просили не казати. Він простягнув гостинець, До побачення, до речі чого ти не в школі?

Юнка вдихнула аромат квітів. Хвилинку. Вона поставила квіти у вазу на столі. — Просто там ситуація така... Не важливо, заходь, напевно холодно стояти.

На вулиці і справді досі холодно. Хлопець стояв з червоним носом, уже не червень на дворі. 

Вероніка заварила гарячій шоколад і поставила на стіл. Вона не знала куди себе діти від хвилювання, було цікаво від кого квіти. 

— слухай, Давід, я тобі заплачу якщо ти розкажеш від кого цей дарунок. Не менше 100 гривень даю

— 200 і по руках. 

Дівчина не охоче простягнула гроші, було цікаво від кого. 

— це від Тимофія. Пам'ятаєш, того що з 6-П класу? 

Приголомшена Вероніка аж рота відкрила від здивування. Вона ніколи не розмовляла навіть з Тимофієм. А тут подарунок такий що хоч так хоч сяк це не спроста. 

Дівчина вже хотіла забрати 200 гривень. Викинувши кулак у перед вона влучила Давідові по носі. Він закричав від болю .

— Ай! Чого ти?! З дуба рухнула? Він дав стусана не дочекавшись відповіді і попростував до дверей. Дівчинка уся червона як томат хотіла кинутися навздогін але не побачила скутер що мчав з великою швидкістю. Сталося зіткнення