Квантовий пундик

— Знаєте, — повчально сказала Оля, розпахуючи меню, — питання завжди в тому, якої двійки триматися — англійської чи німецької.

Крізь цоктання посуду чувся тихий гул кавомашини. Даринка відкинулась на стільчику й підставила обличчя під лагідне сонце, що линуло крізь вікно кав’ярні. Сьогодні їх керівниця, пані Агнія, дала такого жару, полум’я, вогня, іскор з перцем, що ноги аж благали їх витягнути, і якщо потягну-у-ути спершу носо-о-ок, а потім п’я-а-атку, було напрочуд приємно.

— Поясніть, шановна, — з посмішкою сказала шановна професорка пані Ірина. Вона так уважно розглядала своє меню, наче сподівалася там знайти якусь невідому для науки частку.

— Ну дивіться, з натяжкою, але все ж. Англійською «два» и «також» дуже схоже звучать, чи не так? — Оля вихопила пухкий і пошарпаний наче після торнаро блокнот, розкрила навмання (там був ескіз ніби мандали) і написала two та too. — Тобто ось, я можу взяти цей пундик и також оцей. А німецькою два це цвай, і це частина слова сумнів.

На листі з’явилося слово zweifeln. 

— А якщо розкласти, получається, що сумнів — це два каменя. Тобто — мені таки цей пундик взяти чи лише цей?

Всі замислилися. 

— Це як світло, яке хвиля і частка, — помітила Настя. — Такий собі квантовий пундик. З певного ракурса він і те, і те, з іншого — щось одне. Загалом мені здається, що на сто відсотків правильне світло — це хвиля, частка, а також кішка, що спить в кінці променя. 

Тут підпурхнула оповита ароматами кави офіціантка. Всі зробили замовлення; Оля таки вирішила піти суворим німецьким шляхом і замовила тіки один пундик, зате одразу намалювала на наступному листі кішку й урочисто поклала її під промінь.

Коли офіціантка пішла, Даринка кивнула на кішку і сказала:

— Це як алтар. Можливо, сонцю подобається. Можливо, взагаі, коли в промені спить щаслива кішка, це найкращий дар для сонця. Взагалі-то…. Слухай, а твої оці мандали теж можуть бути як алтар, думаю. Я собі теж намалюю. Отак поставила їжу на алтар і ніби як жертву собі принесла.

Пані Ірина сказала «Хм-м-м» і витягла власний нотатник. Замалювала мандалу, всередині формулу. 

— Думаю, розрахунки теж можуть бути жертвою, — потім кахикнула і несподівано продекламувала:

Місяць — дзеркало сонця

Місячне світло

відбивається в дзеркалі 

пруда 

очей 

і твого люстерка

Дивись на на нього, 

щоб це відзеркалилося

в твоїх думках

Отже, скільки 

Від тебе до сонця?

***

Так квантовий пундик бачить ШІ