Розділ 21

Здавалося, що невпинна робота над сценарієм мала б виснажити Дженніфер, але ніхто не розумів її справжньої мотивації. Звично було думати, що донька відомої матері просто бачила себе в Голлівуді. Та для Дженні це було фактично питанням життя. Це її перший великий сценарій, а не як ті новаторські, написані під час навчання, чи усі несміливі романи, які вона ховала від усіх.

Повертаючись після розмови із Тео, Дженніфер знову невпевнено озирнулася. Вже який раз вона очікувала почути його голос, але довгий час було зовсім тихо. Та й разом із Бруксом тепер їздив ще один охоронець. Навіть коли вона одного дня перетнулася з Евелін, ті не одразу підпустили подругу до Дженні.

— Все добре, Бруксе, — відповіла стримано Дженніфер і сама підійшла до дівчини.

Так, той день народження назавжди залишився у спогадах, але все ж таки Дженніфер розуміла, що згорати від ненависті вона не хотіла. Саме тому в той день першою запросила Евелін на чашечку кави. А згодом і та наважилась подзвонити. Словом, Дженніфер дала їй другий шанс, але цього разу тримаючись в зазначених раніше рамках — вірити лише собі. Чималим здивуванням для неї було дізнатися, що вони з Шоном тепер зустрічалися, але відреагувала цілком спокійно. Зосередившись на своїх планах і думках про Тео, Дженніфер не мала жодного бажання цікавитися ще чиїмсь життям. Тим паче тих, в кому вона розчарувалася.

Тож за ці тижні Дженні, здавалося б, налаштувалася на нове життя. Попри те, що Гамільтон та його команда активно готували все для старту знімання, Дженніфер і собі виявила бажання долучитися та спостерігати за процесом. Практично щоразу після тиші кладовища Санта-Моніки, дівчина занурювалася в метушню на студії. Але побачити на кастингу Шона — стало для неї повною несподіванкою.

Чоловік саме читав репліку головного героя, коли Дженніфер зупинилась біля вільного місця у залі. Здавалося, що нікого більше й не бачила, бо чомусь все всередині збурювалося незрозумілими почуттями.

— Як він тобі? — почула голос біля себе.

Озирнувшись, дівчина побачила Рея, який задоволено слідкував за Шоном, схрестивши руки на грудях. Дженні розгубилась, але відповісти не встигла, бо Гамільтон продовжив:

— Його гра просто дивовижна! Шон приверне увагу глядачок…

— Ні, — заперечила Дженніфер, перевівши погляд на актора.

— В якому сенсі «ні»? — з посмішкою перепитав Рей.

— Шон не гратиме головну роль. Це не обговорюється.

Дженніфер розвернулася і пішла геть, не бажаючи зустрітися з Шоном бодай поглядом. Та зовсім скоро вона почула за спиною квапливі кроки Гамільтона.

— Дженніфер, але він найкраще підходить на цю роль!

— Максимум — роль хлопця подруги.

— Але саме Літрелл забезпечить успіх…

— Містере Гамільтон, успіх цьому фільму принесе мій сценарій, ваша досконала робота, як режисера, і гроші, які вклав мій батько, — Дженніфер вимовляла кожне слово досить впевнено, а в цьому чітко проглядалися риси її батька.

Звісно, Гамільтон був досвідченим у своїй справі та й бачив потенціали багатьох зірок, але наразі важко було сперечатися з дівчиною. Бюджет фільму дійсно був грандіозним, втрачати який не хотілося. Та й Коллінза робити своїм ворогом також не мав бажання. Тому, зваживши деякі моменти, Рей все ж таки здався.

— Добре, Дженніфер… Нехай буде по-твоєму. Можливо, ти вже маєш когось конкретного на прикметі, кого ти бачиш ідеальним для цієї ролі?

В його голосі відчувалась певна іронія, немов чоловік делікатно натякав на її некомпетентність у виборі актора на головну роль. Втім, Дженні це аніскільки не спантеличило і відступати вона навіть не думала.

— Ще немає, але я шукатиму. Скільки в мене є часу?

— Тиждень.

Дівчина невпевнено кивнула і ще раз глянула на акторів. На превеликий жаль, серед них вона не бачила жодного, хто б хоч якось привернув її увагу. Якщо раніше їй сподобалась головна героїня, то з героєм виявилося не все так просто.

— Нехай мені передадуть усі портфоліо, я шукатиму.

— Гаразд. Сподіваюсь, що ми не пошкодуємо про твоє рішення, Дженніфер.

Ввічливо кивнувши дівчині, Гамільтон повернувся до всіх, а Дженні поквапилася залишити кіностудію. Навіть здалося, що вона тікала. Чи то від Шона, чи то від минулого…

Брукс терпеливо слідував за дівчиною, не ставлячи жодних питань. До постійного супроводу Дженніфер вже звикла і тому практично не звертала увагу на присутність охоронців. Сівши на заднє сидіння, дівчина розблокувала телефон і знову прочитала останнє повідомлення від Стефана, яке він надіслав вісім годин тому. Вкотре німець цікавився її самопочуттям і чи достатньо вона відпочиває. Для Дженніфер така турбота була приємністю. Стефан жодним чином не порушував заборонених питань, натомість навіть на відстані намагався бути її підтримкою. Важко було заперечувати, що Дженні з усією щирістю підтримувала їхні стосунки, які вона вважала все більше дружніми.

Коли ж авто зупинилося перед будинком, Дженніфер поквапилася заховатися всередині. Сьогодні спека здавалася аномальною і втомлювала більше звичного. Якщо біля могили Тео вона відчувала прохолоду та затишок, то деінде дівчині немов бракувало повітря і свіжості. Попри розмову батьків у сонячній вітальні, Дженніфер пішла до сходів, але батько покликав її. Дівчина від безвиході зітхнула і перевела на нього свій погляд. І завмерла.