6 Глава Свят

От тобі і підвищення! Я то, наївний, думав, що мене призначать заступником голови правління по фінансових питаннях, а що вийшло? Мене відправляють на Захід, немов у якесь заслання. Згадую розмову з нашим керуючим Костянтином Гнатовичем.

- Поїдь до Львова і там наведи лад, - сказав він. – Побудеш там для годиться рік чи два, а там і до зама доростеш. Знаю, що ти вже сподівався на цю посаду, але виникли певні обставини, тому тебе і посилаємо до Львова.

- А що трапилось? – запитую.

- Ти ж знаєш, що  у Львові знаходиться одна з найбільших філій нашого банку, так от, завівся там один махінатор, який скачує собі гроші в офшори. Та такий спритний, що ми ніяк не можемо його впіймати. Тому і відправляємо тебе, щоб допоміг нам його хапнути.

- Звідки така інформація?

- Та є в нас там свій надійний інформатор, - сказав Костянтин Гнатович.

- А вам відомо, хто цей злочинець?

- Скоро будемо знати, - стишив голос керуючий, - поки ти приступиш до роботи, то ми тебе повідомимо хто це. Головне, щоб ти не наполохав того зловмисника. Маєш бути дуже обережним і стежити за кожним його кроком, а коли настане вдалий момент, то ми зловимо його на гарячому. Тому бажаю успіхів! – на прощання промовив Костянтин Гнатович.

Мене дуже обурило моє призначення і завдання. Я що якийсь агент 007, чи начальник безпеки банку? Чому мене взагалі долучили до тієї справи? Я такий злий, що ладен все послати до дідька. Проте заспокоївся і тверезо оцінив ситуацію. Я стільки років пропрацював в тій сфері, що шкода було би втратити те, чого я досягнув. По природі я з тих чоловіків, які не шукають легких шляхів. Судячи з усього, ця історія з махінаціями дуже цікава, тому не має гіршого, щоб не вийшло на краще. Що ж усе не так погано, на посаді директора я наберуся додаткового управлінського досвіду.   Зрештою, допоможу зловити того злочинця і нарешті відвідаю Львів, а то все не має часу. Можливо мені пощастить і я зустріну там Юстинину. Іноді я згадую наші палкі ночі в Туреччині.

Костянтин Гнатович відразу попередив мене, що уся ця справа є на особистому контролі голови правління, тому він спостерігатиме за  кожним моїм кроком та рішенням. Це мене трохи гнітить, але з іншого боку може це і на краще, адже таким чином наш головний дізнається про мене більше.

Великим мінусом є те, що Новий рік та Різдво я проведу на самоті в чужому місті. Хоча в мене і так не буде часу для святкувань, адже маю особисто ознайомитися з усіма документами та звітами. Ця ситуація дуже засмутила моїх батьків та сестру з шваґром. Ми завжди на Новий рік та Різдвяні свята їздимо до батьків у їхній заміський будинок, але цього року, нажаль, вони святкуватимуть без мене.

Колись ми завжди їздили до них з Інною. Вона любила ці сімейні зустрічі та з нетерпінням чекала на них. Коли її не стало, я ледь не збожеволів. Проте мої рідні дуже допомогли та підтримали мене. Я безмежно вдячний їм за це.

Заїхав у місто. Поки що не бачу нічого особливого, звичайні багатоповерхівки та супермаркети. Та я житиму в центрі, а там знаходиться стара частина Львова, тому усе цікаве лише попереду. Навігатор скеровує мене на вулицю Чорновола, яка веде до центру. О так, тепер я бачу, що Львів дуже красиве місто. Проїжджаю Оперний театр. Його архітектура варта високої похвали, а це я ще не побував у інших куточках міста. Заїжджаю у дворик, де розташований будинок, у якому я орендую квартиру. Я спеціально знайшов собі квартиру в старій частині міста, щоб мати можливість краще пізнати Львів. До того ж, мені звідси близько на роботу, бо банк знаходиться в самому центрі.

Завтра перше січня, тому я матиму можливість добре усе оглянути та прогулятися містом і насолодитися його красою. Шкода, що я втратив номер телефону до Юстини, а то б зателефонував до неї. Можливо ми б навіть зустріли разом Новий рік. Проте, нажаль, її номер телефону зник разом з моїм айфоном, який у мене вкрали ще восени.

В старих будинках немає ліфта, тому мені довелося самотужки підніматися на п’ятий поверх, але це для мене додаткова зарядка, то ж не переймаюся з цього приводу. Заходжу в середину квартири. В коридорі залишив валізи і пішов на оглядини. Мені подобається. У квартирі є сучасні меблі та техніка. Та найбільше, що мене потішило – це вигляд з вікна на проспект Свободи. Вийшов на маленький критий балкончик та відчинив вікно. Морозяне повітря обдало мене холодом. Запалив сигарету і смачно затягнувся. Неймовірний краєвид!

Вирішую пройтися містом і купити хоч щось поїсти, адже холодильник зовсім пустий, а скоро Новий рік. Я не хочу святкувати, але і голодним бути також не збираюся.

Вийшов на вулицю, сніг вже припорошив усе навколо. Поглянув зблизька на головну ялинку Львова, а потім через проспект пішов в напрямку супермаркету. Звідусіль лунає сміх та звучить новорічна музика. Люди з піднесеним настроєм поспішають ще дещо докупити до новорічного столу. В повітрі немов витає святкова атмосфера. Шкода, що я в такому чудовому місті залишився на самоті. В такі миті мені дуже не вистарчає Інни. Без неї все втратило сенс. Моє життя вже ніколи не стане таким, як було і від цього мені боляче.

Купив необхідні продукти і пішов додому. Поки розклав усі речі та приготував собі вечерю, то вже була десята година вечора. Глянув через вікно - біля ялинки зібралося вже багато народу. Всі в передчутті Нового року. Люди сподіваються на якісь зміни на краще, здійснення задумів та мрій, досягнення поставлених цілей.

Повечеряв, налив собі склянку коньяку і залпом випив. Холодна рідина приємно обпікає з середини. Запалив сигарету, густий ароматний дим наповнив мої легені. Як би мені хотілося повернутися в літо, забутися в обіймах Юстини. Інколи згадую її, сумую за нашими розмовами, палкими ночами та її сміхом. Так дивно, зараз вона мабуть також є десь в цьому дивовижному місті. Можливо навіть серед тієї юрби, що зібралася на площі біля ялинки або п’є каву в якійсь місцевій кав’ярні, а може з коханим готується до святкування Нового року, хтозна. За ці місяці усяке могло статися. Може Юстина знайшла своє щастя. Та якби не було, я сподіваюся, що зустріну її тут, в місті Лева. Ця думка промайнула саме в той момент, коли на годиннику висвітились чотири нулі. Що ж, нехай це буде моїм новорічним бажанням, хоча я вже давно перестав вірити в чудо.