4 Глава Свят

Сиджу на семінарі, а думки мої біля Юстини. Вранці так не хотів залишати її в номері одну. Вона ще спала, коли я пішов. В пам’яті закарбувався момент – Юстина мирно спить в моєму ліжку, обернувшись на бік. Хвилясте волосся розсипалося по подушці. Простирадло приховує лише її сідниці, тому я залюбувався її розкішними формами. Пригадую подробиці минулої ночі, ми знову пізно заснули, знеможені від солодких утіх.

- Святослав Романович! – звернувся до мене організатор семінару і тим самим повернув в реальність. – Що ви можете запропонувати по даному питанню?

Намагаюся вловити суть справи і швидко переключаюся на роботу. День був насичений, я навіть не встиг пообідати. Сподіваюся, що Юстина не образилась, що я пропав нічого не сказавши. Нарешті нас відпустили і я швидко повертаюся в готель. Заходжу в номер, він пустий. Мені трохи сумно, але розумію, що Юстина не буде цілий день сидіти в номері та чекати на мене. Прийняв душ та переодягнувся у зручний одяг. На зустрічі ми ходимо в офіційному вбранні – штанах і сорочі. Це справжня мука в таку спеку, хоча в конференц-залі  і є кондиціонери.

Йду до Юстини в номер, сподіваюся, що вона ще там і не пішла вечеряти. Стукаю в двері і з завмиранням серця чекаю поки вона відчинить. Минуло лише декілька днів, а я вже так звик до неї та, нажаль, скоро нам доведеться розлучитися. В принципі, я не готовий до серйозних стосунків. Моя сердечна рана ще не затяглася, а почуття до Інни ще досі є і залишаться зі мною назавжди.

Двері відчинилися і на порозі з’явилася Юстина.

- Привіт! – посміхається вона.

- Привіт, йдемо вечеряти? – запитую.

- Так, - киває вона. Цілую її та беру за руку. В цей момент відчуваю себе немов юнак на побаченні, аж смішно.

- Як пройшов твій день? – запитує вона.

- Насичено, - узагальнено відповідаю. – А твій        ?

- Ліниво, - розсміялася Юстина. В неї такий заразний сміх, що не можливо  не засміятися у відповідь.

Після вечері пропоную їй прогулятися. Хочу трохи розім’ятися після цілого дня сидіння в приміщенні. Помічаю, що Юстина одягла ланцюжок з підвіскою, яку я їй подарував. Мені приємно, що їй сподобалась ця прикраса, але нічого про це не говорю, оскільки не хочу зайвий раз напрошуватися на подяку і ставити Юстину в незручну ситуацію.

Ми пішли на пляж. Вже було досить пізно, тому тут нікого не було. Шум моря приємно заколисує, а хвилі білим мереживом набігають на пісок. Я роззувся і занурив ноги у воду.

- Тепла вода? – запитала Юстина.

- Дуже, - кажу я. – Давай покупаємось?

- Зараз? – дивується.

- Так, вода чудова! – посміхаюся до неї.

- Але я без купальника, - промовила вона.

Знімаю футболку і шорти та заходжу в море.

- Ну і що, ніхто ж окрім мене тебе не побачить. Ходи сюди! – кличу її до себе.

Юстина скинула сукню і залишила на ближньому шезлонзі. На ній червона мережана білизна. Вона зайшла у воду. Місячне сяйво виблискує на її мокрій шкірі. Відчуваю, як хвиля бажання пройшлася моїм тілом, тому відразу притягую її до себе та палко цілую. Торкаюся шовкової шкіри і палаю від пристрасті. Юстина не лише дуже красива та сексуальна жінка, а ще й розумна. Це заводить мене ще більше.

- Хочу тебе, - шепочу, цілуючи її плече і спускаюся нижче до грудей.

- І я тебе, - чую відповідь. 

Хвилі завдають нам темп, а шум моря приглушує наші стогони. Місяць сором’язливо заховався за хмари щоб не заважати нам в цю пристрасно-гарячу ніч.

Далеко за північ ми пробралися в мій номер. Добре, що наш готель зовсім близько. Разом прийняли душ і знову поринули в полон чуттєвої насолоди. Знеможена після плотських утіх, Юстина зручно вмостилася на моєму плечі.

- А де б  ти хотіла побувати в Туреччині? – цікавлюся.

- Тут стільки чудових місць, - сонно промовила вона, –  але мені найбільше хотілося би побувати в Каппадокії та політати на повітряній кулі.

- Любиш екстрим? – посміхаючись, запитую.

- Інколи, - засинаючи, сказала вона, а в мене виникла ідея.

****

Тиждень швидко проминув і ось нарешті вихідні. Це може звучати трохи дивно, коли ти знаходишся на відпочинку, проте в мене це зовсім не відпочинок, а справжнісінька робота з повним робочим днем. Попереду два дні вихідних, тому вирішив провести їх максимально цікаво, тим більше, що скоро я вже повертаюся додому.

З Юстиною ми бачимось щодня і всі ночі проводимо разом. Сумно, що скоро ми розстанемося, я згадуватиму про неї, це точно. Та поки в мене ще є можливість, то насолоджуватимусь часом, проведеним разом.

Завтра буде дуже насичений день, тому я замовив вечерю в номер. Юстина пішла в душ і ще не знає який сюрприз на неї чекає.

- О вечеря в номер! – здивовано промовила, коли вийшла з душу.

Вона обгорнулася рушником, волосся ще вологе, а на шкірі помітні краплини води. Я б з задоволенням повторив усе те, що ми робили минулої ночі, але на це ще буде час.

- Давай будемо вечеряти, - кажу я.

- А що трапилось? Хіба ми не могли повечеряти, як завжди? - промовила вона, зручно вмостившись біля невеличкого столика на терасі.