Розділ 62

Після відбою перший загін планував втекти на річку. Дівчата вдягнули купальники, дочекалися хлопців і, не привертаючи зайвої уваги в темряві, кинулися до другого виходу. Задоволені свободою, вони йшли стежкою з ліхтариками й жваво розмовляли.

На пляжі Ярослав пожертвував своїм телефоном заради освітлення і ввімкнув ліхтарик. З колонки долинала тиха музика, якій підспівували дівчата, і з кожним разом ставали все голосніше. Деякі побігли купатися.

Інгрід не наважилася зайти у річку – тільки ноги по щиколотку намочила. Вона відійшла трохи далі від берега, сіла на деревинку й дістала телефон. Якраз отримала повідомлення від Рорі. Він кинув статтю про відеогру, створену за мотивами книжки. Якщо зловити його в мережі, вони могли б обговорювати це до ранку, тільки от вони заходили в різний час і довго чекали відповіді один від одного.

За кілька метрів від неї розмістився Рома і також втупився в телефон – нічна гулянка для нього відійшла на задній план. Тут багато хто згадував про соціальні мережі, бо інтернет ловив краще, ніж у самому таборі. Напевно, через те, що до міста ближче.

Одному тільки Ярославу було не цікаво: він ходив пляжем у мокрих шортах, нервово покручував кубик Рубіка і намагався розбуркати натовп.

– От що ти знову забув у своєму телефоні? – Ярослав сів перед Ромою навпочіпки. – Подивися, які дівчата навколо! – говорив тихіше і явно з насмішкою. – Ах, зовсім забув, тобі не треба. У тебе вже є.

Рома нетямуще підняв очі. Інгрід теж. Бесіда хлопців, що була пошепки, викликала в неї особливий інтерес.

– Ти її взагалі бачив? – не вгамовувався Ярик. – Може, там шістдесятирічна тітка сидить і чекає від тебе повідомлень.

Рома з усмішкою закотив очі.

– Ну так що? Бачив? – Ярослав відкинув вологе волосся назад.

– Не хочу казати, тож промовчу, – Рома невизначено похитав головою.

Він відповів швидко, не подумавши, а серце Інгрід зупинилося. Десь вона вже це чула.

Тремтячими пальцями написала повідомлення Рорі.

"Гм".

Тоді ж помітила, як засвітився телефон Роми, і світ навколо неї перевернувся. Інгрід пропустила момент, коли Ярослав знову побіг купатися, а Рома увімкнув телефон і витріщився на повідомлення. Секунд двадцять просто дивився, а потім почав писати.

"Перевірка була?"

"Так" – відправила Інгрід.

Вона сиділа, опустивши голову, і краєм ока поглядала на Рому. Він нарешті прибрав телефон і подивився на неї.

– Сідай поруч, поспілкуємося вживу.

На ватяних ногах Інгрід попленталася до нього і сіла, підібгавши коліна.

– Твій інтернет-друг, Рорі. Приємно познайомитися, – Рома простягнув їй руку.

Інгрід відповіла на жест, не в змозі сказати ні слова. Ще недавно вона була впевнена, що вони з різних частин країни, а вони опинилися в одному таборі. Домовилися ніколи не перетинатися, не заходити далі переписки, але вже тоді Інгрід зрозуміла, що закохана в цього Рорі. Потім у Рому. А тепер з'ясовується, що це одна людина.

– Давно зрозумів? – запитала вона.

– Напевно, майже відразу, – розмірковував Рома. – Я не бачив твого обличчя, але впізнав за волоссям. До того ж Ярик часто жартував, як ти свої фотки комусь кидаєш, тоді я переконався напевно. Мені так подобалося спостерігати, з якою посмішкою ти відповідаєш на мої повідомлення. Я й подумати не міг...

– Ти давно інстаграм не оновлював, – подумала Інгрід вголос. – Останні фотки кілька років тому, я тебе не впізнала.

– Я це виправлю, – усміхнувся він.