Розділ 55

День видався таким спекотним, що не було ніякого бажання виходити з будиночків. Діма пропонував друзям збігати на пляж, але після щоденних вказівок директорки ні в кого не залишилося сил. Тому він вирішив сходити сам.

Зібрався і побіг лісом у бік річки, і вже через п'ятнадцять хвилин був на місці. Ступаючи по гарячому піску, що потрапляв у шльопанці й обпікав пальці, він скинув футболку. Хотів розстібати шорти, як за деревом біля берега помітив Агату – уперше він бачив її на пляжі, та ще й у купальнику. Діма поворухнутися не міг, роздивляючись у неї шрам на всю спину. Кроки сповільнилися, він випадково наступив на сухий листочок і привернув увагу до своєї персони.

Агата вскочила й витріщилася на нього, сумніваючись, чи варто тепер прикриватися.

– Не ховайся, – попросив Діма, стискаючи в руці футболку.

– Що ти тут робиш? – насупилася вона. Єдине запитання, яке спало на думку.

– Вибач, не знав, що ти тут. Так я б не прийшов.

Він раптом передумав купатися. Сів на пісок і ляснув поруч по рушнику, де до цього сиділа Агата.

– Що за шрам?

Це були перші слова, які вони сказали один одному за останні роки без глузувань. Після розставання ще в підлітковому віці вони більше не спілкувалися. Колись намагалися поговорити, але результату жодного, та й виявилося, що простіше удавати, ніби нічого не відбувається.

Ситуація загострилася, коли вони приїхали в один табір як вожаті, і приїжджали сюди щороку. Спочатку була байдужість, дивлячись на них із Ріком разом, а потім почалася та сама ворожнеча, яка так подобалася Дімі. Він отримував непередаване задоволення за те, що його друзі ненавидять Ріка без жодної на те причини.

– Там було татуювання, – Агата сіла поруч і почала зав'язувати вологе світле волосся у хвіст. – У вісімнадцять зробила. До речі, навіть фоток не залишилося, хоча красиво було. Ти ж пам'ятаєш мого батька? – вона на секунду повернула голову. – Релігійний фанатик, усе життя твердив мені, що письмена на тілі – це гріх... Він працював у церкві, а його дочка так грішила. Всього розповідати не буду, але мені довелося погодитися і позбавитися від цього татуювання. Його друг звів, та ще й так криво – шрам на все життя залишився. Тому я на пляж не ходжу: не хочу, щоб хтось бачив.

– Це не привід ховатися, – захриплим голосом промовив Діма, хоча перед очима так і стояв її образ – нікуди від нього не дітися. – Я не бачу нічого такого... тебе це не псує.

– Це огидно.

– Огидно – це ставлення твого батька до доньки, а це просто шрам, – він нервово махав головою. – Ненавиджу тих, хто нав'язує свою думку. Ненавиджу, коли нав'язують свою віру. Мабуть, ми останнє покоління, яке змушували вірити в Бога.

– Напевно, – усміхнулася Агата.

– А як Рік поставився до такого?

– Плюнув батькові в обличчя і забрав мене жити до себе. Тоді я його бачила востаннє.

– Не знав...

– Ми взагалі мало чого одне про одного знаємо. Ти на мене злишся?

– Ні, ми були майже дітьми, це все в минулому, – вперше Діма і сам собі в цьому зізнався. Колись він ненавидів усіх за те, що його кинули, особливо сильно проклинав Ріка за його жарти та знущання. Потім раптом усвідомив, що ці двоє створені один для одного. – А Ріка я недолюблював не через це – просто він нагадував постійно і думав, що це весело.

Агата посміхнулася.

– Знаєш, якщо чесно мені вже набридла вся ця ворожнеча, – вона показала пальцями лапки. – Ви нічого поганого не зробили, та й ми теж. Я звикла з вами не спілкуватися, хоч і причин не бачу. Аліса трохи напружує, але загалом...

– Чим? – сіпнувся Діма. Спочатку подумав, що його колишня дівчина імена переплутала, адже Аліса – найдобріша людина, яка зустрічалася на його шляху.

– Їй Рік подобається.

Три слова, які здатні вбити.

– А? Чому ти так упевнена?

Він не витримає, якщо історія повториться знову. Якщо ще одна дівчина, яку він так сильно полюбив, побіжить до цього пихатого індика.

– Вадим випадково підслухав їхню розмову з Діаною. Потім мене попередив, якщо раптом вона почне якось діяти. Хоча, наскільки я знаю, вона ніколи до нього не підходила. Так, вони танцювали вальс і, знаючи про її почуття, я дозволила їм танцювати разом. Просто тому, що довіряю Ріку.

Діма стиснув щелепу:

– Рік знає?

– Ні, Вадим йому не розповідав. Навіщо бентежити Алісу ще сильніше?

– І ти так просто говориш про це? – дивувався Діма.

– Так, вона класна дівчина. Якби Вадим не сказав, я б у житті не повірила. Мир? – різко запитала Агата і простягнула йому мізинець.

– Мир, – він обхопив її палець своїм, насилу відходячи від шоку. – Хоча ми ніколи не сварилися. Йдеш купатися?

– Ні, мені вже вистачило.

Діма кивнув і піднявся. Стягнув шорти та побіг до річки. Опинившись на глибині по пояс, плюхнувся у воду і поплив далі. Там виринув і розвернувся. Агати на березі вже не було.