Розділ 9

Шестеро вожатих сиділи на вечері за центральним столом, що вже давно закріпився за ними. Поки хлопці, зібравшись купкою, обговорювали якийсь фільм жахів, дівчата недовірливо поглядали на стіл колег, розташований найближче до дверей.

Агата в джинсовому комбінезоні з двома світлими косичками й каскадним чубчиком водила пальцем по руці Ріка, котрий сидів поруч і щось розповідав. Навпроти них Жанна Ігнатіївна у квадратних окулярах, своєю пишною ручкою тягнулася за черговим шматком хліба. І тільки Вероніка неохоче колупала виделкою в тарілці й кривилася.

– Ну, звісно, їй би омарів, – зауважила Діана. – Не для гречки мама ягідку ростила.

– Ти бачила ціни на гречку?! – обурилася Лариса, хоча сиділа з таким самим жахливим апетитом.

Друзі помітили, як часто вона кидала погляди на чужий стіл, зокрема на колишнього чоловіка. У сорочці та модних джинсах, акуратно зачесаний, немов розлучення йому тільки на користь.

– А ти чого? – Аліса махнула головою на її недоторкану тарілку.

– Казали, що на вихідних ми підемо на пляж. Мені б не завадило пару кілограмів скинути, – зізналася Лариса в причинах свого голодування.

– Нас усе одно розділять, – нагадала Діана. – Твого колишнього з нами не буде.

– Тоді гаразд, – вона взяла виделку в руки.

Їхній мирній трапезі завадило скиглення дівчини, що впадала в істерику за будь-якої зручної нагоди. Їй достатньо слово зайве почути, щоб почати показувати характер і своє небажання перебувати тут. Такі випадки були не рідкістю, коли батьки відправляли непристосовану дитину до табору, сподіваючись, що це допоможе їй стати самостійнішою, а вожатих переконували, що обурення дітей треба перетерпіти.

Аліса перша схопилася зі стільця і повела дівчинку в менш людне місце. Почала обіймати, заспокоювати, не бажаючи псувати вечерю присутнім.

Діана з тривогою поглядала на них, сумніваючись, чи варто втрутитися, а потім відчула, як по її улюбленій сорочці від плечей до живота стікає щось солодке, з приємним запахом. Це був гранатовий сік.

Вона сіпнулася назад і помітила Вероніку зі склянкою в руці та винуватою посмішкою. Від її яскраво-червоної блузки в очах почало рябіти, а об гостро намальовані брови й зовсім можна порізатися.

– Вибач, я випадково спіткнулася.

– Випадково?! – процідила Діана, піднявшись. – Ну я тобі влаштую, – вона стискала кулаки, насилу стримуючи подальший спалах гніву.

Вероніка рушила на кухню відносити посуд, а Діана сіла за стіл, куди вже повернулася Аліса.

– Занадто награно спіткнулася, – прошепотіла вона.

– Знаю, – Діана витирала пляму серветкою, що швидко пофарбувалася в рожевий. – Незадовго до цього вона мені комплімент зробила, а тепер зіпсувала.

– На чорно-білому майже не помітно, відіпреться, – підбадьорювала Лариса, не відриваючи очей від своєї тарілки, що стрімко порожніла.

Залишалося пару годин до дискотеки. Молодші загони побігли на гойдалки, або ж за м'ячами, а старші почали збиратися вже зараз. На цей час їх залишили в спокої, і у вожатих з'явилося трохи часу на себе.

Діана вирішила швиденько збігати в душ, що знаходився в центрі табору. Окрема будівля для дівчат, зовсім поруч – для хлопців. У коридорчику вона залишила рушник з сумочкою і застигла, роздивляючись на вішалці червону блузку, яку неможливо стерти з пам'яті. Це наче подарунок долі.

Злісно усміхнувшись, вона почала підходити ближче. За шумом води нічого не чути, так само як і Вероніка, стоячи під душем, не здогадувалася про замах на її річ.

Діана схопила блузку, яку вже наступної секунди мала намір розірвати, і різко обернулася. Занадто пізно схаменулася, що забула зачинити двері, тому зараз перед нею стояв Вадим – теж у душ йшов, а, побачивши таке, передумав.

Як і всі інші вожаті, вже чув про той інцидент, тому здогадувався, що задумала Діана. По очах помітно, що він хоче перешкодити.

– Це жіночий душ, Вадиме Юрійовичу, – Діана сховала блузку за спину.

– Повісьте назад, Діано Сергіївно, – спокійно попросив він.

– Моя блузка не відіпреться, – нагадала вона. – А її не зашиється!

Почувся тріск тканини, ґудзики полетіли на кахель, з гучним дзвоном відскакуючи від підлоги. Вадим налетів на Діану, міцно притиснувши її до себе, але було вже запізно. Діана з великою швидкістю завершила свою справу, і навіть його присутність не змогла її зупинити.

– Пізно, – прошипіла вона і кинула річ на суху підлогу.

Її очі блищали від тріумфу, але радість тривала недовго. Вадим, не послаблюючи хватки, почав заштовхувати її в сусідню кабінку. Вона звивалася, брикалася, смикала ногами й напружувалася всім тілом, аби розімкнути його руки. Тільки він цього не помічав. Йому з легкістю вдалося занести дівчину в кабінку і прямо перед її носом закрити дверцята.

– Освіжися!

Вадим простягнув руку до важеля зовні. Кабінки тут були настільки примітивні, що навіть перебуваючи за їхніми межами, можна легко дістати до крана. І найжахливіше, що кожна кабінка зачинялася зсередини й зовні, в чому не було сенсу. Руки відірвати тому, хто придумав ці гачки.