Глава 9

У першого загону проходила репетиція танцю, який ставили головні королеви табору. Варя, Альбіна і Злата розпланували все до дрібниць, вивчили рухи самі, і тільки потім взялися пояснювати іншим. У когось виходило краще, у когось гірше. Тут вожаті не втручалися, надали дітям свободу і бачили, що ті чудово справляються.

- Ой, щось у мене зовсім не виходить, - пищала Злата, розуміючи, що танцює краще за всіх.

- Люба, ти розкішна, - підбадьорювала її Варя. - Так качати стегнами ще вміти треба.

- Мені здається, танці - не моє, - наполягала вона на своєму, бажаючи почути ще кілька компліментів.

- Ну, не танцюй! - рявкнула Альбіна. - Ненавиджу ниття.

Злата потупила погляд. Кілька подібних слів і з'являється бажання танцювати мовчки.

- Ось у кого справді не виходить, так це в Інгрід! - вигукнула Варя. - Не можеш елементарний рух запам'ятати? Гірше колоди!

- Аби тільки не дошка, як ти, - огризнулася Інгрід, повторюючи елементи танцю за іншими дівчатами.

Її насмішка справила потрібний ефект. Усі засміялися, а Варя образилася на правду. Її фігура була занадто плоскою: не виросло ні ззаду, ні спереду. Вона намагалася приховувати це за ліфчиком із величезним пуш-апом, і ніколи не носила вузьких штанів, але це ледь допомагало.

- Зовсім уже здуріла?! - заволала Варя. - Можеш не старатися, гнучкості ніякої!

- Тут ти перегнула, - Альбіна зупинилася між двох подруг. Не горіла бажанням пояснювати, що танцює Інгрід не погано, просто рух вивчити не може. Тільки даремно час на неї витрачати. - Що ми вирішуємо? Хто танцює? А хто не хоче?

- Я не хочу, - Інгрід зробила крок уперед.

- Без питань, - відгукнулася Альбіна. - Із цього і треба було починати. Хтось ще зливається?

Відмовилася ще одна дівчина, для якої показатися на людях було вже подвигом. На більше її б не вистачило.

- Тоді валіть, не заважайте, - наказала Альбіна і покликала танцюристок до себе.

- Як грубо, - подумала Інгрід вголос, не встигнувши відійти досить далеко.

- Взагалі-то це ти нас кидаєш! - Злата не змогла промовчати. - Не раджу відривати рота в наш бік. Інакше мама Альбіни тебе отруїть.

- Що? - Інгрід обернулася, не розуміючи логіки.

- Вона просто кухар, - посміхнулася Альбіна, мабуть, і сама не очікувала, що подруги почнуть цим залякувати. - І я теж залишуся тут на все літо, - це було оголошено всім.

У когось викликало заздрість, у когось співчуття. Інгрід бачила в цих словах погрозу, отже, і в наступну зміну їй не дадуть спокою. Альбіна збере нову свиту і все повториться.

Після дітей прийшла черга репетирувати вожатим. Вони збиралися біля їдальні, чекаючи тих, хто запізнився, але Галина Андріївна з її командуваннями не мала наміру чекати. Поки вона вслухалася в музику, прикривши очі, повз неї намагався прослизнути Рік. Але акула за кілометр кров унюхає.

- Стій! - вона схопила його за каптур толстовки. - Нумо дихни.

- Щоб у вас знову припадок стався? - затамувавши подих, запитав Рік. Потім не витримав. - Ну так, палив, каюся. Діти сплять, ніхто нічого не дізнається.

- Огидно, - директорка відштовхнула його. - Стій від мене якомога далі, мені погано, - вона махала долонею перед носом, ганяючи повітря. - Тепер стали, хто з ким танцює. Взялися за руки. Чоловіки, вашим дівчатам долоню на талію і почали!

Чотири пари зробили три кола приставними вальсовими кроками та зупинилися.

- Нормально, - з кам'яним обличчям вимовила Галина Андріївна.  

- Нормально? - повторила Діана. - Але ж добре. Ви взагалі вмієте хвалити?

- Ні. Танцюйте не заради моєї похвали, а заради себе. Я кажу про життя загалом.

Це не додало мотивації. Вона не оцінить, своїми образами тільки гірше зробить. Правильно каже, що для себе насамперед старатися треба, але іноді хочеться добре слово почути від такого тирана. Як би дитина не марила про успішне майбутнє, вкладаючи в розвиток усі сили, без похвали батьків це втрачає сенс.

- Начхати, давайте далі, - просила Вероніка, обіймаючи за плечі Вадима.

- Стійте, ви не так один до одного торкаєтеся, - зауважила Агата. - Можна не так офіційно? Розслабтеся, - вона підходила до кожного. Рівну долоню дівчат на плечі партнера робила більш розслабленою, так само як і руки хлопців на талії дівчат.

Довелося застигнути в такій позі на кілька хвилин.

Аліса ледве стримувала хвилювання, поки Рік обіймав її за талію, задоволено поглядаючи на свою дівчину. У такі моменти вона ненавиділа себе за свої почуття.

Діані ж пощастило більше, вона обіймалася з найкращим другом, до якого могла спокійно торкатися годинами. Але зараз в її думках було зовсім інше. Вона поглядала на пару Ріка й Аліси, на їхні надто різні вирази облич, а потім зловила на собі погляд Вадима, котрий до цього моменту теж стежив за дівчиною, з якою танцював його друг. І на цьому все... нічого не змінилося. Отже, Вадим не розповів. Ймовірно, хвилювався за ідеальні стосунки Ріка, але не втручався. Не бачив загрози, або ж не захотів псувати життя Аліси.