Глава 2

Діана прокинулася від дивного шурхоту в кімнаті. Розплющивши одне око, помітила Алісу, яка крутилася перед дзеркалом і розглядала свою нову сукню - білу, легку, що доходила до середини стегна; паралельно зиркала на ноги й роздумувала, чи пасують до неї чорні босоніжки.

- Знову для свого Ріка наряджаєшся? - Діана розтягнулася на ліжку.

На годиннику майже восьма ранку, а бажання прокидатися так і не з’явилося.

- Просто хочу мати гарний вигляд, - Аліса, яка не очікувала, що за нею спостерігають, різко обернулася.

Діана ледаче скотилася з ліжка і підійшла до дзеркала. Оглянула опухле після вчорашнього обличчя і відвернулася. Таке краще не бачити.

- Повірю на слово, - вона взяла подругу за плечі. - Але про всяк випадок, якщо раптом ти взялася за старе, нагадаю, у нього є дівчина, з якою вони разом вісім років.

- Ти що! Нам же не можна з ними спілкуватися, як я можу?! - з сарказмом виплюнула Аліса.

Мізками розуміла, що подруга має рацію, але серце з нею було незгодне. Тільки його ніхто і ніколи не слухав.

Діана нашвидкуруч замазала синці під очима й одягла перше, що випало з шафи, але водночас не виглядало зім'ятим - шорти та згорнуту рулетом майку. Зібравшись, вона потягла Алісу на сніданок.

У їдальні відразу рушили до свого столика, розташованого в центрі. Діма вже сидів із напівпорожньою тарілкою і пив компот. Валера з виделкою в руці розповідав новий анекдот, а Міша відволікся від своєї дівчини, посунув два стільці до столу, розрахованого на чотирьох, і запросив дівчат.

- Як самопочуття? - поцікавилася Діана в колеги, що вчора пропустила всі веселощі. - Голова пройшла?

- Від нічних марень Христини почала боліти з подвійною силою, - усміхнулася Лариса - жіночка середніх років, з мелірованим волоссям до плечей. У вухах сережки з великим зеленим камінням, що робили будь-який її образ дешевим і позбавленим смаку, але вона б і не подумала їх зняти.

- Я переказувала вчорашнє шоу, - Христина поклала голову на плече Михайла.

Мигцем обернулася до столика біля самих дверей і помітила компанію “цих”, що тільки підтягувалися на сніданок.

- Такі ж убиті сидять, - прокоментувала вона. - Погляньте на них.

Вероніка, яка вчора крала котлети, сиділа з двома косичками та постукувала довгими нігтями по столу, її тарілка вже довгий час стояла недоторканою. Поруч її найкраща подруга Агата неохоче колупала виделкою в гречці й позіхала, прикриваючи рот.

Коли до них підійшов чоловік років сорока, інтерес тільки зріс.

- Ой, Ларисо, твій прийшов, - Христина підштовхнула подругу в бік.

- Вже не мій, - видихнула вона, нишком поглядаючи на колишнього чоловіка. - Погарнішав, зараза.

Дивлячись на його темне волосся з ледь помітною сивиною, у колег щоразу виникав жарт про те, через кого він сивіє, а саме через колишню дружину. Цього року він почав приділяти особливу увагу своїй бороді, коротка, але форма точно виточена.

- Тільки зрозуміла? - задумалася Аліса. - Ну звісно, вчора демонстративно не дивилася на нього.

- Він на тебе, до речі, теж, - додала Діана.

Стосунки Лариси з її колишнім чоловіком В'ячеславом стали однією з причин, через яку дванадцять вожатих так різко розділилися, хоча колись вони доволі непогано спілкувалися, були майже друзями, а розлучення двох колег налаштувало колектив один проти одного. Хтось підтримав його, хтось - її. А причина банальна: три роки тому Ларисі запропонували високу посаду в іншому місті, розташованому за тисячу кілометрів, а Слава не захотів. Сварки, що спричинила ця пропозиція, довели їх до розлучення.

Були й інші менш значущі причини затяжної сварки вожатих, але ця стала відправною точкою.

Обговорення їхніх стосунків припинилося, коли до того столика підійшли двоє хлопців. Новенький, що тепер асоціювався з крадіжкою котлет, та Ерік, який, ненавидячи власне ім'я, навіяв кожному, що називати його слід просто "Рік". Деякі вожаті суто з супротивності були з цим не згодні. Доводили колезі, що повне ім'я йому пасує набагато більше.

Зовнішність хлопця можна було назвати ефектною, сам він високий, з незвичним відтінком темно-зелених очей; попелясте волосся до плечей, яке він почав фарбувати багато років тому і це в'їлося настільки, що стало частиною його самого. Подейкують, що він схожий на якогось актора.

- Довелося Галинці допомагати, - рознісся голос Ріка.

Він поцілував у маківку свою дівчину Агату і сів за стіл.

Аліса, яка уважно стежила за ними, різко опустила очі в тарілку. Апетит зник остаточно. Подальші розмови друзів доносилися луною.

- В улюбленці директорки набиваються, - фиркнула Христина. - А нас вона ні про що не просила.

- Там і набиватися не треба, Жанна за все домовиться, - Діма одним махом допив компот.

Він говорив про найнеприємнішу тітоньку у світі - Жанну Ігнатіївну, що була найкращою подружкою директорки та спілкувалася з компанією “цих”. На думку більшості, вожату другого загону вже давно слід було б звільнити, але вона завжди вміла присісти на вуха керівництву, ще й похвалу за професіоналізм отримати.