Глава 4

Ось здається дівчина тільки прийшла, а тут вже сидить і їсть надзвичайно смачний шашлик, який приготував Олег. Вони вирішили скласти загальний стіл, тому закуска була з хлопця, а пляшка віскі з яблучним соком - з Каті.

-Слуухай, це капець смачно, - прожувавши промовила Катя, спостерігаючи, як задоволено розпливається в посмішці хлопець. - І віскі шикарний, це мені колега колись на день народження подарувала. 

На столі ще був кетчуп, хліб, порізаний сир і овочі. І немає різниці, що це звичайні, тобто, скоріше звичні овочі - тут вони смакували по особливому. 

-Я радий. Мене от що цікавить... ти і алкоголь? Якось незвично - промовив хлопець з задоволенням, закушуючи чергову стопку свіжим хрумким огірком. 

Домашній сік з натуральних яблук ідеально поєднувався з напоєм, розкриваючись на язику легкою кислинкою в поєднанні з нотками градусу.

-Хоча, взагалі я тебе не одразу впізнав, - на цьому слові він перевів на неї погляд і примружився, - Ти змінилась...

Від уважного погляду Катя трохи зніяковіла, але потім посміхнулась. Олег правий, вона вже не та зацьковане дівчисько, яка боялась сказати слово поперек, чи відстояти свою думку.

-Звичайно. Я стала пити алкоголь, інколи навіть ходити в клуби. Від тієї поціновувачки зубріння залишився тільки хороший запас знань та посидючість. В університеті я зрозуміла, що потрібно давати собі більше свободи. На навчанні світ клином не зійшовся...

Не встигла Катя договорити цю фразу, як Олег зааплодував. Він уважно слухав дівчину і був приємно здивований змінам у її світогляді.

-Ти молодець, - посмішка стала дуже м'якою, - за це треба випити!

Напруження в розмові спало і діалог потік значно легше. Олег, виявляється, працює тепер програмістом у великій компанії, яка займається розробкою штучного інтелекту.

-Ооо, це круто. Наскільки мені відомо, доволі перспективний напрямок. Я теж знайшла себе. Роблю документи, звичайний офісний клерк, але мене все влаштовує. Стабільність, колектив хороший, шеф адекватний - немає на що жалітись.

-Пропоную за це і випити!

За неспішними розмовами вони випили більшу частину пляшки віскі. На столі  залишились кілька шматочків шашлику, коли розмови зайшли в русло спогадів. Катя, відчуваючи, що готова порушити цю тему зараз, почала:

-Слухай, от мені завжди було цікаво, - дівчина трохи незграбно, але повернулась корпусом в сторону Олега і абсолютно серйозним тоном запитала, - ти чого мене так в школі ображав?

Питання ввело хлопця в ступор, тому дівчина продовжила:

-Ти сміявся, недоречно жартував, а мені це було дуже боляче. Одного разу ти мене навіть до сліз довів.

Ця фраза остаточно шокувала хлопця. На його обличчі відобразилась ціла гамма емоцій: невіра, здивування, каяття.

-Ти серйозно зараз? - він аж підсів до неї ближче і взяв за руку. 

Її тендітна долонька аж потонула в його власній. Голос став тихіше, Олег уважно слідкував за реакцією, щоб остаточно переконатись, чи все це правда.

-Слухай, я... не думав, що для тебе це так критично...

-Та звичайно критично, якщо з мене пів класу сміялось! - не витримала Катя, вирвавши руку і відсівши далі по лаві. - І інколи твої жарти попадала в найболючіші місця. Особливо коли ти пожартував, що нам з Микитою не варто сидіти разом, ми занадто велика концентрація зубрил на квадратний метр... а я тоді була в нього закохана! - з образою в голосі промовила вона, перевівши погляд кудись вдалину, згадуючи рудого хлопця в окулярах з купою веснянок на носі.

І вона очікувала почути що завгодно, тільки не наступне:

-Звичайно я так сказав, бо хотів щоб ти сиділа зі мною.