ЧАСТИНА 17 ІМЯ СТОРОЖА

Двері були старими, потертіми, з подряпиною біля ручки. Вони нагадували ті, що 
стояли в будинку Ельвіри, але на цих було викарбувано ім’я: «МАРКО».
Господар зупинився так різко, що Найк підняв голову.
— Це ваше ім’я? — запитала Ельвіра.
Він не відповів одразу. Уперше відтоді, як вона його зустріла, чоловік здавався не 
загадковим, а просто втомленим.

— Так. Мене звали Марко.
— А що сталося з вами?
— Я прийшов у цей дім багато років тому, шукаючи людину, яку втратив у 
власних спогадах. Будинок обіцяв показати мені шлях. Я погодився залишитися на 
одну ніч. Та коли настав ранок, я вже не пам’ятав, куди збирався повернутися.
Він провів пальцями по напису.
— З кожним роком я забував більше. Спершу обличчя, потім голоси, а згодом 
навіть власне ім’я. Будинок залишив мені роль господаря, щоб я стеріг його двері й 
зустрічав тих, хто випадково потрапляє сюди.
— Ви заманювали людей?
— Не навмисно. Але я надто довго переконував себе, що нічого не можу змінити.
Ельвіра помітила, що на дверях проступають нові літери. Вони складалися в 
короткий напис: «СТОРОЖ МОЖЕ ПІТИ, КОЛИ ГОСТЯ ЗНАЙДЕ ВИХІД».
— То вам теж треба вийти, — сказала вона.

Марко гірко всміхнувся.

— Я не знаю, чи залишилося в мене місце, куди повертатися.
— Можливо, спочатку достатньо перестати охороняти те, що тримає вас тут.
Найк підійшов до дверей і торкнувся носом нижнього краю. З-під них потягнуло 
свіжим повітрям. Десь далеко за стіною заспівав ранковий птах.
Марко заплющив очі. На мить його обличчя стало іншим — молодшим, 
живішим. Наче хтось зняв із нього невидиму маску.
— Я майже забув, як звучить ранок, — прошепотів він.

Ельвіра вставила ключ у замок. Але замість того, щоб повернути його, 
простягнула Маркові.
— Ви маєте відчинити ці двері самі.
— А якщо там нічого немає?
— Тоді принаймні це буде ваша власна відповідь.
Марко взяв ключ. Його пальці тремтіли, та цього разу він не відступив. Замок 
клацнув.
За дверима з’явилося світло — не помаранчеве й не срібне, а м’яке ранкове, 
справжнє на вигляд.
Марко ступив до порога, але перш ніж вийти, повернувся до Ельвіри.
— Коли повернешся додому, не шукай мене в дзеркалах. Шукай там, де 
закінчується твій страх