ЧАСТИНА 5 ХТО ГОСПОДАР ЦЬОГО БУДИНКУ?

Приголомшена, я вийшла з кабінету й попрямувала до дверей ліворуч. За ними була дитяча кімната. Біля 
невеликого ліжка стояла тумбочка зі світильником, а на ній — фотографія в рамці.
Я підійшла ближче. На фото була незнайома дівчинка років п’яти чи шести. У кімнаті також було велике 
вікно, що виходило на заднє подвір’я. На перший погляд, це була звичайна дитяча, у якій не було нічого 
страшного. Та після фотографій у кабінеті навіть ця кімната викликала в мене нові запитання.
Коли я вийшла в коридор, знову побачила білого пса. Він неквапливо йшов мені назустріч.
У мене накопичилося стільки запитань, що я не знала, з чого почати. Я підійшла до нього, присіла 
навпочіпки й заговорила:
— Послухай, скажи, будь ласка: чому я тут і як сюди потрапила? — запитала я.
— Привіт іще раз. Я так розумію, ти та сама Ельвіра? — відповів пес.
— Так. А як тебе звати? — запитала я.
— Я Найк. Друг господаря цього будинку та його захисник, — сказав він.
Я дивилася на Найка, не розуміючи, що відбувається. Звідки господар знав про звичайну дівчину із села? І 
чому в його будинку зберігалися фотографії моєї родини? Відповіді міг знати лише сам господар — той, кого я 
досі не бачила.
Під час розмови з Найком я дізналася, що господар стежив за моєю родиною вже не один місяць і бачив, 
що відбувається в нашому житті. Від цієї думки мені стало по-справжньому моторошно.
Відтоді, як я вдруге опинилася в цьому будинку, минуло майже шість годин. А я все ще не знала, хто його 
господар і чого він хоче від мене та моєї родини