15:45
Глава четверта. Знову в загадковому будинку
Я знову стояла біля шафи, яку вже оглядала раніше. Речі всередині не належали ні мені, ні моїй родині.
Трохи згодом я зрозуміла, що перебуваю у вітальні.
У кімнаті був красивий камін і великі панорамні вікна. На підвіконнях стояли квіти. Я не могла збагнути,
звідки вони взялися, якщо в будинку, крім білого пса, нікого не було. Це здавалося справжньою загадкою.
На підвіконні я помітила орхідеї та великі рожеві троянди в горщиках. Вони виглядали свіжими, наче за
ними щойно доглядали.
Я вийшла з вітальні й рушила довгим коридором. На стінах висіло безліч картин — від пейзажів до
портретів незнайомих людей. Я уважно розглядала їх, сподіваючись знайти бодай щось знайоме, але марно.
Наприкінці коридору були двоє дверей: одні праворуч, інші ліворуч. Я вибрала праві й зайшла до кімнати,
яка, схоже, була кабінетом.
Посередині стояв великий квадратний стіл, оточений більш ніж десятьма стільцями. На столі — графин із
водою та п’ять склянок. У глибині кімнати я помітила ще один стіл із шухлядами.
Цікавість узяла гору. Я висунула одну із шухляд — і завмерла. Усередині лежало безліч фотографій моєї
родини та нашого будинку. Я кілька хвилин не могла поворухнутися, дивлячись на ці знімки. Тепер я була
майже певна: опинилася тут не випадково
Відредаговано: 25.10.2026