частина 1 НЕЗНАЙОМИЙ БУДИНОК

Я ходжу якимось великим будинком. У ньому, здається, вісім чи дев’ять
кімнат — усі просторі й гарні. Я не знаю, де перебуваю і як сюди потрапила,
але чомусь продовжую досліджувати це місце. Біля будинку був великий двір.
Там були моя бабуся й дідусь, дядько Едвард, сестра Лілі, мама, яка вже
померла, тато, мій брат і наш кіт.
Заходжу в одну з кімнат. Спочатку вона здається звичайною: біля стіни
стоїть великий комод із дзеркалом, а на численних поличках розставлені різні
баночки — дезодоранти, парфуми та інші дрібниці. Я підходжу до комода й
починаю знімати відео для своєї подруги Лізи. Чому саме для неї — не знаю.
Уві сні все відбувається якось само собою.
Я повертаю камеру до дзеркала, щоб показати себе, — і раптом бачу третю
руку.
На мить завмираю. Потім різко обертаюся. Позаду стоїть красивий
шкіряний диван, а біля нього лежить велика біла собака. Коли я заходила до
кімнати, її там не було.
І тут собака починає говорити. Людським голосом!
Я не можу повірити власним вухам. Ще кілька секунд тому кімната
здавалася звичайною, а тепер у ній відбувається щось зовсім незрозуміле. Я
швидко виходжу звідти й опиняюся на кухні.
Кухня теж велика й гарна: акуратні фасади, стіл і стільці. Я проходжу повз
них, потім іду коридором і заходжу до ще однієї просторої кімнати. Мабуть, це
вітальня або велика зала — точно не знаю.
Уздовж стіни стоїть величезна шафа, а поруч — дзеркало майже на всю
стіну. Я відчиняю дверцята шафи й бачу безліч полиць і вішаків. Усередині
лежить одяг. Але це не мій одяг і не речі моєї родини. Він чужий.
Мене охоплює дивне відчуття: ніби в цьому будинку хтось живе або жив
раніше, хоча я не бачу жодної людини.
Я повертаюся до кімнати з білою собакою. Проходжу повз комод — і раптом
помічаю ще одні двері. За ними є кімната, якої раніше не було. Принаймні я
точно її не помітила, коли заходила сюди вперше.
Я обережно заходжу всередину. Там стоїть письмовий стіл із темного
дерева, вкритий блискучим лаком. Поруч — ліжко із зеленим покривалом і
велике крісло. Біля нього розташована шафа, повна книжок. Я не знаю, які це
книжки, але мені кортить роздивитися їх ближче.
Та не встигаю я зробити й кількох кроків, як усе раптом змінюється