-4-

Я передивилася всю галерею, але не однієї фотографію я не знайшла. Я підбігла до вікна і замість хвиль моря побачила місто:
-Ні! Це не міг бути сон! Не міг!- я сіла на підлогу і почала плакати. З думок мене витягнув телефон на який телефонували не перший раз:
-Ну нарешті ти відповіла, я вже почала хвилюватися.
-Привіт, Катя. Вибач я не чула.
-Ти що плачеш? Що трапилося? Відчиняй вже двері я тут пів години стаю.
Я повільно піднялася і відчинила двері:
-Що трапилося? Чому ти плачеш?
І мені довелося все їй розповісти. Коли я закінчила, я знову розплакалася.
-Ну все, тихо... Не плач. Ти вже забула що ми сьогодні їдемо на море?
-Мені вже якось не хочеться кудись їхати. 
-Давай, підіймайся ти забула що ти вже заплатила за місяць. Якщо не поїдеш то гроші на вітер.
-Поїдь ти замість мене. Я не хочу.
-Так вставай я сказала, це твій відпочинок. Ти вже забула як давно мріяла про нього?
Вона потягла мене за руку до шафи:
-Так, перевдягайся.
-Ну гаразд, можливо ти маєш рацію. Я дуже довго мріяла про цей відпочинок і через якийсь сон я не повинна від нього відмовлятися!
-Ось так, тепер я впізнаю свою подругу.
Я швидко вдягнула сукню червоного кольору і ми з валізою вийшли з будинку, сіли до машини яка належала Каті. Вона сказала що відвезе мене і я їй за це вдячна.

Ми приїхали на берег моря і зупинилися біля будиночка який був мій на цілий місяць:
-Не може бути...- здивовано сказала я.
-Що таке?
-Катю це той будиночок з мого сну!
-Що? Та такого бути не може, може він просто схожий.
-Ну гаразд, ми зараз зайдемо в середину і біля дверей буде килимок на якому буде написано "Привіт. Господар тепер ти!".
Катя обережно відчинила двері і подивившись на килимок здивовано глянула на мене:
-Як ти це зробила? Там справді написано: "Привіт. Господар тепер ти!".
-Я ж казала, це той самий будинок.
-Слухай, а ти випадково не Ванга?
Я розсміялася.
-Я зараз не жартую,- серйозно подивилася на мене Катя.
-Можливо, але я в це не вірю.
Катя допомогла мені розкласти речі і в вечері поїхала додому.

Я тільки зараз зрозуміла що ми забули купити продукти, доведеться йти до магазину. Я вийшла з будинку і пішла в бік магазинів зупинилися біля магазину "Бузина" цей магазин раніше належав моїм батькам, а недалеко живе мій колишній друг Артем. Та цього бути не може! Мій сон не може повторюватися! Я пішла до наступного магазину.

Я купила все що мені потрібно і вийшла з магазину. Мої пакети хтось взяв я повернулася і побачила Артема:
-Давай допоможу.
Я здивувалася не від того що зустрілася з ним а від того що все відбувається як і у сні все повторюється кожне слово. Він говорить щоб я не раділа тому що він зі мною спілкується, потім питає чи я пам'ятаю як раніше тут не було стоянки і ми тут часто грали. Коли він провів мене додому він спитав чи сходимо ми разом завтра на море. І я як і тоді відповіла можливо.

***
Наступного дня все було як і у сні спочатку пробіжка, потім похід на море з Артемом, його друзі які начебто знімають нас на телефон, поцілунок під водою, потім його призначення в коханні і мої слова що я йому не вірю. Розмова з Катею та сама що у сні. Я збиралася вже класти телефон але вирішила сказати:
-Катя.
-Так.
-Мій сон повністю повторюється навіть нашу розмову я вже знала наперед.
-Тобто?
-Все повністю повторюється, розумієш все!
-Але таке не можливо!
-Я теж так думала, але я тому приклад мій сон повністю повторюється до кожної деталі.
-Здуріти.
-Це точно. Я точно скоро здурію. А якщо це ще один сон?
-Ну цього вже точно не може бути. Тому що сон у сні не може бути.
-Я в цьому вже сумніваюся. Гаразд, на добраніч.
-На добраніч.
Я поклала телефон і швидко заснула.

***
Наступний тиждень повторювався з моїм сном. Ми почали зустрічатися з Артемом. І нарешті я вже не буду знати що буде попереду, якось мені не дуже сподобалося знати що буде в майбутньому.