-3-

Вранці я прокинулася в гарному гуморі, але як тільки я підійшла до вікна мій настрій погіршився. На вулиці був дощ хоча навіть не дощ а ціла злива. Доведеться сьогодні весь день бути вдома. Ну гаразд тоді я краще піду ще посплю все одно на пробіжку не піду.

***
Прокинулася я десь біля обіду на вулиці досі шов дощ але більше спати я вже не могла, тому я приготувала тости з кавою і сіла біля вікна за стіл, щоб поїсти.  Коли я поїла то подивилася декілька фільмів, прибрала в будиночку і навіть встигла поговорити з Катею. Взагалі день минув для мене занадто сумно. Ось завтра я точно піду гуляти навіть якщо буде дощ, візьму парасольку, а що? Не цукрова не розтаю. З такими думками в голові я заснула.

***
Прокинулася я від того що мені телефонувала Маша, я вимкнула звук і намагалася заснути але так і не змогла, довелося вставати. Навіщо телефонувати так рано? Я подивилася на годинник, ще навіть шостої ранку немає. Маша точно хоче зібсувати мій відпочинок, телефон знову почав дзвонити:

-Я ж сказала тобі щоб ти мені не телефонувала місяць.
-Тато сказав щоб ти сказала де ти і він відвезе мене до тебе.
-Ще чого? Ви взагалі здуріли?! Це мої гроші значить мій відпочинок! Тому гудбай.
Я поклала телефон. Бачте до мене вона приїде, ще чого? Ніколи, нізащо! 
Такий ранок зіпсували ще і поспати не дали. Ех... Сьогодні на вулиці світе сонце хоч щось хороше. Я вийшла на пробіжку.

Після пробіжки я вирішила трішки посидіти на березі. Я дивилася на гарне блакитне небо і прозору воду. До мого плеча доторкнулася рука, я вже знаю хто це навіть не дивлячись на нього:
-Привіт.
-Привіт, я не думав що ти так рано будеш на березі,- сказав Артем.
-Я і не збиралася, йти сюди так рано, але моя сестра вирішила все зіпсувати і ранок і настрій і сон.
-Зрозуміло, я гадав що ти більше не захочеш мене бачити після того що я сказав тобі позавчора.
-До речі стосовно цього,- рано чи пізно мені це доведеться сказати і чомусь я хочу зробити це саме зараз.
-Я вже зрозумів, я ніколи не отримаю від тебе того ж самого.
-Ти вже це отримав.
-Що?- він здивовано подивився на мене.
-Я все ж таки дам ще один шанс, кожен робить помилки і ми не виняток.
-Тобто я тобі подобаюся?
-Так, подобаєшся,- сказавши це я лагідно посміхнулася,- ходімо я ще не снідала, складеш мені компанію?
-Звісно! Як раніше?
-Як раніше.
Ми прийшли до мого будиночка і я зробила нам сніданок, ми сіли на веранді. Довго розмовляли, а в вечері пішли гуляти.

Ми гарно провели вечір і Артем проводжав мене додому ми зробили багато різних фото разом, одну я навіть поставила на заставку в телефоні.
-На добраніч,- сказав Артем і поцілував мене.
-На добраніч,- я посміхнулася і зайшла до будинку.

***
Тиждень був незабутній квіти, свічки, романтика, прогулянки під нічним небом. Сьогодні неділя ми домовилися вечері погуляти по берегу. Я вийшла з будинку і відразу побачила Артема, він підійшов до мене і обійняв. Вже зовсім стемніло і на небі з'явилися зірки. Ми йшли по берегу і дивилися на доріжку яка йшла до самого місяця. Вже було досить пізно і я вже втомилася, ми попрямували в сторону мого будинку. Біля будинку ми зупинилися, я повернулся до нього обличам:
-На добраніч,- сказала я та поцілувала його.
-На добраніч, Аня я люблю тебе.
- І я тебе.
Я зайшла до будинку і лягла спати в голові думки були лише про нього.
Вранці я прокинулася і подивилася на екран телефону, але замість нашої фото до якої я звикла то побачила кота, який був раніше. Я встала з ліжка і зайшла до галереї, щоб повернути фото.
- Ні! Цього не може бути!