-1-

Не віриться що ще вчора я писала останній іспит, а вже сьогодні я сиджу на березі моря. І попереду в мене ще цілий місяць таких ранків та вечорів. Тепер в мене є освітп кондитера, я з самого дитинства мріяла про те як відкрию свою кондитерську і буду готувати різні тістечка. І ось мені майже двадцять років і я кондитер. Мій телефон задзвонив, я подивилася на екрані висвітилася "Марія", ось з нею я зараз не хочу розмовляти, тому вимкнула звук та продовжила пити каву та дивитися як сонце ховається в воді моря, а небо повільно стає рожевим. Але здається Маша вже дуже хотілося зі мною поговорити, напевно тому вона і телефонує вже десятий раз підряд і я все ж таки відповідаю на телефон:
- Так.
- Ну нарешті ти відповіла! Ти що поїхала на море без мене?! Ти ж обіцяла що візьмеш мене з собою!
- Машо, ти хоч і моя сестра але мені іноді і від тебе треба відпочивати.
- Так це значить що я тебе дістала?
- Так, ти мене дістала. Все дай мені відпочити і не телефонуй мені місяць!- не витримала я та накричала на сестру, вона іноді мене бісить. Все я йду гуляти на берег.
Вода була дуже тепла не дивлячись на те що вже сонце майже сховалося в воді. Я йшла по дорозі і сама незрозуміла як зупинилася біля магазину " Бузина", раніше цей магазин належав моїм батькам і я дуже багато часу проводила в свого друга який жив навпроти але ми з ним дуже сильно посварилися і вже десь років десять не спілкуємося, та і магазин ми продали. Тому більше не приїздимо сюди. Я вирішила піти в інший магазин який знаходився далі по вулиці щоб купити продуктів. Тут майже нічого не змінилося все як я пам'ятаю. Я зайшла в магазин і купила все що мені треба вийшла з нього та попрямувала до будиночка який я зняла на місяць. Але хтось несподівано взяв в мене з рук пакет зі словами:
- Привіт, давай допоможу.
Я підняла на нього очі і зустрілася з зеленими очима які знаю з дитинства, це був Артем.
- Привіт, я думала ти зі мною не спілкуєшся.
- Так ти і не радій що я спілкуюся з тобою.
- А я і не збиралася, ти ж спілкуєшся зі мною тільки тоді коли тобі хочеться.
Далі ми йшли мовчки, ми проходили мимо автостоянки і я згадала як в дитинстві її не було, були лише плити і ми часто тут грали, ловили ящірок та равликів. Неочікувано він спитав:
- А пам'ятаєш раніше тут не було стоянки і ми часто тут грали?
Я промовчала навіть не повернулася до нього.

Ми дійшли до мого будинку і Артем запитав:
- Може завтра сходимо на море разом?
- Можливо,- відповіла та зайшла всередину.
Я приготувала вечерю і вийшла на веранду щоб повечеряти дивлячись на море.

***
Уранці я вийшла з будинку на пробіжку. Ранок був чудовий жодної хмаринки на небі, жодної хвилі в морі.
Мені аж захотілося піти після пробіжки поплавати в чистій воді.

Вже була десь одинадцята в мене так і не вийшло піти покупатися. Тому що захотілося їсти, потім я вирішила подивитися фільм і тільки зараз я збиралася йти на берег. Як тільки я відкрила двері я побачила Артема який стоїть біля дверей:
- О, привіт, а я тільки хотів постукати а ти вже вийшла.
- Привіт, так я збираюся на море.
- О, я якраз хотів покликати тебе на море. Ти ж не проти якщо я піду з тобою?
- Ні, не проти. Як що хочеш пішли.
Ми прийшли на берег і поки Артем стелив ковдру на пісок я пішла до води. Я стояла та звикала до води як до мене підійшов хлопець і спитав:
- Дівчино, не хочете познайомитися?
Я хотіла відповісти згодою, але на мою талію лягла чоловіча рука і я почула Артемин голос:
- Хлопець вона зі мною.
- Гаразд, я зрозумів,- відповів цей хлопець та пішов геть, а я взяла Артема та потягла туди де немає людей, сказала:
- Ти здурів?! Ти мені ніхто! А тим більше не мій хлопець щоб казати що я з тобою!- сказала я все що думала.
Він підійшов до мене ближче і обнявши за талію сказав:
- А може я хочу щоб ти була моєю дівчиною?
Він хотів мене поцілувати але за його спиною недалеко я побачила його друзів які стояли та знімали все на телефон. Я дала йому ляпас та відійшла від нього:
- Ти чого?- розгублено спитав він.
- Якщо ти вирішив зі своїми друзями по зустрічатися зі мною а потім кинути таким чином посміятися з мене то в тебе не вийшло.
- Що? Ти про що?
Я лише показала рукою на його друзів які стояли недалеко від нас. Він розізлився на щось і пішов до них, а я пішла до води. Я вже збиралася зайти в воду але випадково повернулася і побачила як Артем б'є свого друга і в того вже кров з носа йде. Я підійшла до них:
- Артем досить!- сказала я а він все ж таки зупинився,- навіщо бити свого друга я б все одно рано чи пізно дізналася що ви лише вирішили пожартувати.
Один з його друзів витерши кров, сказав:
- Ні, цього не було.
- Чого не було? - спитала я.
- Ми не збиралися над тобою жартувати, просто ми не хотіли щоб ви були разом ось вирішили зняти вас на телефон а потім показати тобі і сказати що це був лише жарт.
- Але навіщо?- не могла зрозуміти я.
- Яна дуже закохана в Артема, вона попросила нас що Артем не почав з тобою зустрічатися.
- Зрозуміло,- сказала я, розвернулася та все ж таки пішла в воду.
Я вже зайшла в воду по шию, але раптом хтось потягнув мене під воду.

Привіт мої любі читачі! Я повернулася з новою книгою і сподіваюся що вона вам сподобається. Я буду намагатися викладати нову частину кожного дня, але нажаль пообіцяти цього не можу із-за складного становища в нашій країні. Всіх люблю, ваша Адель!❤️❤️❤️