Частина І. Жалюгідне життя

Розділ І. Злі лондонські часи

У 1346 рік Європа повстала перед початком чуми - «Чорної смерті», яка розповсюджувалась з сходу на захід. Уже в 1350-тому, вона панувала майже по всій Європі, за виключенням півночі та деяких  територій, взятих в кільце. Англійське королівство не стало винятком, 1349 року, ця хвороба потрапила і до неї. Можна сказати, що по сучасних мірках, чума захопила території сучасних, Східного та Західеного Мідланду. В наступному році території завоювань збільшилися по цій країні. Але нас цікавить тільки одне місто, із усіх цих земель. І назва його - Лондон.

   І наповнений він, у ті часи був: замками, величезними спорудами, неймовірними соборами, маленькими міськіми будиночками розташованими впритул один до одного. Також багацько різноманітних будівель, було у ті часи в Лондоні, а саме в Лондон Сіті - історичному фінансовому районі. Нас цікавить східно-північна частина цього району. Саме там знаходиться будинок нашого головного героя. Недалеко від Олдгейту, наш герой був одим із ковалем, що проживав у тогочасному місті. 

   Він виготовляв приладдя в більшості для феодалів, чиї селяни займалися землеробством. Але іноді до нього з'являлися з проханням викувати підкови, інструменти та інші важливі речі, наприклад відновити або виготовити занову якусь частину із латів. Або дуже рідко до нього приходили священики або монахи, з проханням виготовити для них підсвічник, дверну ручку, завіси. Тож у нашого коваля було купа справ, та немало грошей, платити йому в більшості Пенні стерлінгами, але від багатих покупців інколи можна було і отримати гроути¹.

*                *               *

 ¹Гроут (англ. groat) — назва англійської, ірландської, а надалі британської срібної монети в 4 пенси. Гроути карбувалися з 1274 до 1855 року.

   Але, з останнім часом, що розповідався на початку, до Рональда стало все менше йти замовленнь - різних речей та інструмінтів з прибамбасами. І причиною цього стала чума. З роками коли вона почала маштабно розповсюджуватись по Англії, Рональд брав мало замовлень, якщо вони й приходили, він різними методами намагався дізнатися, чи незаражений покупець. Так він зміг протириматись велику кількість часу. А з настанням чумних лікарів², його справи почали йти краще, але ненадовго...

*               *               *

  ²Чумний лікар (англ. plague doctor, нім. Pestarzt, італ. physici epidemeie) — лікар у середньовічній та ренесансній Європі, основним обов'язком якого було лікування хворих на чуму у період її епідемій. Як правило, чумні лікарі не були професіоналами, а виконували другорядні завдання чи були початківцями, що прагнули зробити кар'єру. Зазвичай наймалися міською владою або окремими знатними родинами за домовлену платню. Чимало чумних лікарів насправді були шарлатанами.

   Але недовго наш герой ховався... чума таки заразила і його... Але він цього незнав, тільки кожного разу із зустріччю з будь якою людиною думав  собі, - чи не заражусь я? Чи уже заразився...

   Ці події надали містові темних густих барв, тоді щей був дощовий день. Наш герой, коли тільки почали з'являтися перші чутки про «Чорну смерть», взявший одне велике й декілька середніх вовняних, ковдру з одіялами, розвісивши та прибивши їх закрив частину свого ковальського будинку, де зазвичай в звичайних будинків, на тому місці стіна. Так він вважав, що хоч трохи себе порятує. Місце з двору, де його «вовняна стіна» він ще в спокійні дні прикрив кривими дощечками, бочками, свіжими зірватими гіллями дерев.

   У той день на його вулиці деякий час був ранковий туман, якого потім обірвав дощ, який теж був недовго. Самі вулиці й будинки, що були поряд з його будинком, здавалися пустими. Зайвий раз не було чути голосного голосу чи звуку, більшість тіл прибирали, але й були, що довго лежали, на щастя на Рональдовій вулиці їх не було. Люди сиділи в будинках як миші, лиш вечері, якщо підійти до стіни біля якої, вікно заставлене різними речами, було видно світло свічки десь в іншій кімнаті. Воно ніби хотіло вибратись на волю з будинку, й завжди запитувало себе, « - щож там таке відбувається? І чи є ще такіж вогники як я?» І все ж таки, якщо походити по вулицях і підрахувати такі вогники, їх виходило мало. З настанням чуми в місті будинки поступово тихішали, й було не дуже зрозуміло, що ж з господарями, жмури вони, чи просто сховались десь і мовчать. 

   Що ж до будинку Рональда, то він складався з кам'яних, побіляних стін, що з останніми роками майже втратили білізну, і там лежав непотріб із зламаних речей. Також з вікон забитими дерев'яними та залізними пластинками, що були невеликі та прикривали один одного, але все-таки, якщо у нього заглянути, увечері, можна було побачи не слабкий вогник із свічки. У частині будинку, де проводилось кування було горище наповнине різними приладдями та матеріалами, його дверці завжди були відкритими. Знизу під відкритими дверима горища та самим отвором була прибита довга дошка, до якої були прироблені два ланцюги, що тримали коротшу але товстішу дошку. До неї була приєднана не мала пласка дошка, що слугувала вивіскою, на ній була прибита підкова, та чотири цвяхи в різних кінцях, для ефектності. Одразу знизу, з лівою сторони, на дошці, до якої наш герой прибив ковдру та одіяла був ще також прибитий, досить ажурний прут. На його ланцюгах нижче висіла кована вивіска у формі ковадла³, що символізувала його діяльність, її з скрипом похитував легкий вітер, а вона скртпіла та ніби говорила, « - відстань, припини це робити!» 

*               *               *

   ³Кова́дло (від пол. kowadło < kować — «кувати») — масивний опорний ковальський інструмент, підставка, для оброблення металів куванням.

   Сам його немалий будинок складався з двох поверхів, ця частина де велось кування виглядала наче прибудова, або розібраний головний вхід у будинок. Одже такою була, одна із сторін будинку Рональда.